2 грудня. Таємниці Апокаліпсису (Об. 1)
У цьому випуску від 2 грудня починаємо читати останню книгу Біблії – Об’явлення Івана Богослова або Апокаліпсис.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Я записав усе Перше послання апостола Павла до Коринтян в одному mp3 аудіофайлі. Це видання незвичайне тим, що в ньому немає поділу на розділи. Ви будете слухати все послання як єдине ціле, саме як його слухали коринтяни. Завантажте або слухайте онлайн на моєму вебсайті
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Книга Об’явлення Івана Богослова, яка має ще одну назву — Апокаліпсис, для багатьох людей є книгою фантасмагоричних подій та образів, що мають дуже мале практичне значення. Дійсно, дивовижні містичні істоти, анголи, дракон, багатоголові звіри — образи добре знайомі читачам 1 століття від РХ, тепер вони майже всі за межами лексикону сучасної людини, отже і сприймаються відповідно, як щось схоже на твори Толкіна в жанрі фентезі.
Останніми роками ставлення до книги змінюється, ми дедалі частіше чуємо слово апокаліптичний: «апокаліптичні події», «епідемія апокаліптичних масштабів», «апокаліптичні катастрофи» тощо. Цей тренд примушує нас уважніше подивитися на останню книгу Біблії, написано апостолом Іваном із наміром попередити християн про події майбутнього. Упродовж століть деякі передбачення виглядали взагалі неможливими. Зокрема, пророцтво про тотальний контроль над усіма людьми планети одночасно, або здатність усіх людей наживо спостерігати події, що відбуваються на інших континентах. Тепер ми взагалі цьому не дивуємося. Технологічний прогрес, розвиток супутникового інтернет-зв’язку, смартфони, які ми носимо усюди із собою, мікрочипи, що вживлюються свійським тваринам — усе це звичні речі, якими ми користуємося щоденно.
Цілком обгрунтовано можна припустити, що згодом ми дедалі краще будемо розуміти цю книгу.
Більшість вчених-богословів стверджує, що Об’явлення було написане коло 95 року від Р. Х. Вони спираються на свідчення батьків ранньої Церкви, що апостол Іван був засланий на острів Патмос за часів імператора Доміціана, який помер у 96 р.
Починаючи із середньовіччя, багато тлумачів почали розглядати книгу, як пророцтво про всю історію Церкви, починаючи від першого пришестя Христа до Його другого пришестя. Цей підхід був запропонований Лютером і поділявся Ісааком Ньютоном, Елліотом та іншими в наступні віки. Проте вразливість його в тому, що дуже рідко, навіть два прихильники цього методу тлумачать одне й теж місце книги однаково, пов’язують кожен із різними історичними подіями. Кожен богослов неодмінно намагався побачити здійснення того чи іншого пророцтва саме свого часу.
На разі, консервативні богослови здебільшого поділяють «футуристичний підхід» до книги. Вони вважають, що в розділах 4–22 йдеться про події, які мають відбутися в майбутньому. Причому розділи із 4 по 18 присвячені, на їхню думку, тому, що відбудеться останні сім років перед другим пришестям Христа, й особливо страшним подіям т.з. «великої скорботи» в останні три з половиною роки. Критики цього погляду часто виходили з того, що книга Одкровення, якби вона була переважно «футуристичною» за своїм характером, навряд чи могла б бути зрозуміла першими християнами. Прихильники ж футуристичного підходу наполягають на тому, що саме в описі подій майбутнього таїться для християн усіх часів джерело втіхи та впевненості, бо за самою природою своєї віри послідовники Христа дивляться в майбутнє, усвідомлюючи, що в ньому чекає їхня остання і остаточна перемога. Як сказав відомий американський євангеліст Біллі Грем: «Я прочитав останню сторінку Біблії, усе буде добре».
