3 грудня. Не залишай першу любов (Об. 2)
У цьому випуску від 3 грудня читаємо 2-й розділ Об’явлення Івана Богослова: звернення Христа до церков.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Я записав усе Перше послання апостола Павла до Коринтян в одному mp3 аудіофайлі. Це видання незвичайне тим, що в ньому немає поділу на розділи. Ви будете слухати все послання як єдине ціле, саме як його слухали коринтяни. Завантажте або слухайте онлайн на моєму вебсайті
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Цей і наступний розділ містять послання Христа до сімох церков, розташованих у римській провінції Азія на території сучасної Туреччини. Кожне послання починається зі звернення до ангела церкви. Літеральне значення слова ἄγγελος є посланник або вісник.
Дехто вважає, що послання до семи церков — це звернення до християн різних періодів в історії Церкви, від 1 століття і дотепер. І справді, при розгляді історії світової Церкви у світлі цих послань, часом, виявляється дивовижна подібність між станом тієї чи іншої із сімох церков із якимось етапом історії Церкви. Так, стан ефеської церкви, відповідає першоапостольському періоду, а смирнської — періоду перших гонінь на християн. Однак, треба визнати, що це досить вільне тлумачення тексту, адже зрештою, всі ці сім церков існували в той самий час, у першому столітті, на той самій території провінції Азія.
Хоча за змістом послання відрізняються одне від одного, усім їм притаманні деякі схожі риси. Так, у кожному посланні Христос оголошує, що знає стан і справи церкви; у кожному містяться умовляння до тих, хто слухає, й обіцяння благословення переможцям. Загалом у цих семи посланнях розглядаються проблеми, з якими вселенська Церква стикається протягом усієї своєї історії, і поради Христа носять універсальний характер, тому ми й читаємо їх і сприймаємо, як послання до нас, християн останнього часу.
Зверну вашу увагу на те, як Христос у посланні до церкви Ефеса говорить про любов. Побутує уявлення, що любов є неконтрольованим почуттям, яке приходить до нас незбагненно як, і так само, незалежно від нашої волі, любов може пройти. Ми часто чуємо вислів: «любов пройшла, кохання минуло». Ісус докоряє ефесянам у тому, що вони залишили свою першу любов. Вона не пройшла сама собою. Тут вживається грецьке слово αφίημι, яке у Гомера, наприклад, має значення «кидати, метати», а у Евріпіда (480–405 рр. до н.е.) «кинути кого-небудь у море». Платон (427–347 рр. до н.е.) вживав слово αφίημι у значенні «зайнятися чимось, вдатися до чогось» (іншого), а Софокл із значенням «залишати поза увагою, нехтувати». Христос вчить, що любов не є безконтрольним почуттям. Любов проходить там, де люди нехтують нею, займаються чимось (чи кимось) іншим, покидають її самі. Він дає також і пораду, що робити в такому разі. «Згадай, звідки ти впав, покайся і роби попередні діла». Цей принцип працює не лише у відношенні людей до Бога, але також у стосунках між людьми, особливо в шлюбі між подружжям. Якщо ми помічаємо, що наш шлюб втрачає свіжість, теплоту, яскравість, то треба
1. Згадати, які почуття ми мали, коли закохалися один в одного.
2. Покаятися. Слово оригіналу μετανοέω складається з двох «мета» — змінити, «нойс» — розум. Воно стосується, в першу чергу, до способу мислення, а не до почуттів жалю чи шкодування за чимось.
3. І робити попередні діла. Згадаймо, що ми робили, коли закохалися? Ми слухали уважно один одного, робили подарунки, планували, як проводити час разом, багато думали про те, що зробити приємного коханій, говорили багато щирих компліментів, контролювали себе, свої емоції, щоб не відштовхнути від себе коханого. Взагалі, ми робили багато чого, аби завоювати її чи його серце. Якщо ми почнемо робити хоча би частку того, що робили у закоханні, ми скоро помітимо, що почуття любові повертається, оживає, починає грати яскравими барвами.
Христос нагадує нам, що любов – не лише почуття, а й думки і дії. Наші думки й дії це — локомотив, який тягне за собою вагони почуттів.
