7 листопада. Наше щастя, що Бог є Суддя (Псалом 119:137-176)
У цьому випуску від 7 листопада ми завершуємо читати 119 псалом. Коментар про те, як цей псалом вплинув на Мартіна Лютера і Реформацію.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Я записав усе Перше послання апостола Павла до Коринтян в одному mp3 аудіофайлі. Це видання незвичайне тим, що в ньому немає поділу на розділи. Ви будете слухати все послання як єдине ціле, саме як його слухали коринтяни. Завантажте або слухайте онлайн на моєму вебсайті.
Річний план щоденного читання
Транскрипт випуску
31 жовтня 1517 року католик, німецький монах, доктор богослов’я Мартін Лютер прибив до дверей Віттенберзької церкви свої знамениті 95 тез. Цей день вважається початком протестантської Реформації. Як так сталося, що цей молодий католик, відданий своїй церкві, започаткував рух, що змінив увесь християнський світ?
Лютер був щирим богобоязливим юнаком, що дуже бажав завоювати прихильність Божу, бути виправданим Богом, прийнятим Їм. Для цієї мети він став ченцем одного з найсуворіших орденів – Св. Августина. Але йому мало було просто виконувати вимоги статуту і правила чернечого гуртожитку. Він накладав на себе додаткові покути, виснажував голодом, мучив холодом, не спав. Але скільки б він не молився, постив, вивчав Писання і твори отців, завжди йому здавалося, що він повинен зробити щось ще: «Я ніколи не міг утішитися моїм хрещенням, але завжди думав: о, коли ж нарешті я стану праведним і завоюю милосердя Боже? Цими думками я був подвигнутий в чернецтво і розпинав себе постами, холодом і суворим життям. І все-таки, я нічого не досяг”, – згадував він пізніше. Навіть гірш за те, Лютер став відчувати роздратування по відношенню до Ісуса Христа. Молодий чернець бачив у Христі «першого з щасливців», кому дано муками заслужити блаженство, тоді як він, Мартін, безрезультатно терпить і мучить себе: «Образа охоплювала мене щоразу, як я бачив Розп’ятого». Лютер продовжував шукати відповіді, сподіваючись знайти її у богословських дослідженнях. Він отримав ступінь доктора теології. Навколишні хвалили його, але сам Мартін говорив про себе: «Я вже й магістр, та доктор, а світло, якого шукаю, все ще не зійшло на мене».
У 1515 році він почав читати в університеті Віттенберга курс лекцій з Послання до Римлян та Послання до Галатів. Коли, готуючись до лекцій, Лютер перечитував Біблію, сталося щось надприродне при читанні слів Павла: “Адже я не соромлюся Радісної Звістки [Христа], тому що вона — Божа сила на спасіння кожному, хто вірить: перше — юдеєві, а тоді — грекові. Адже праведність Божа відкривається в ній з віри у віру, як написано: А праведний вірою житиме”. (Рим.1:16-17). «Тут відчув я, – свідчив Лютер, – що повністю змінився, народився заново і як би через відкриті ворота вже вступив до раю. Вся Біблія разом придбала для мене інший вигляд. Я подумки пробіг її, оскільки знав на пам’ять, і побачив інші тексти, що мали подібне ж значення». Особливо Псалом 119:149 “У Своєму милосерді почуй мій голос, Господи, оживи мене за Своїм присудом!” Раніше, коли Лютер читав це, він жахався думок про Божий суд. Але тепер він зрозумів, що саме завдяки Божому суду, бо суд Його праведний, грішник і отримує виправдання по вірі в Ісуса Христа. Адже навіть людський суд не карає за одне і те ж двічі. Бог вже здійснив суд над усіма гріхами людськими, бо їх поніс на собі Божий Син, постраждав за них на хресті. Покарання вже здійснено. Вдруге за те ж саме Бог не буде карати, бо Його суд справедливий. Ось чому віруючий може молитися і вірити, що Бог тепер оживляє нас, віруючих у Христа саме завдяки Своєму праведному суду. У цьому полягала суть одкровення, яке змінило життя Мартіна Лютера, і яке згодом назвали “Одкровенням на башті” за місцем, де знаходився в той момент Лютер – в Чорній башті Віттенберзького монастиря.
