29 жовтня. Найменші книги Біблії (2 Івана)
У цьому випуску від 29 жовтня знайомимося з Другим посланням апостола Івана. Дуже невеликий твір, але теж вважається однією з 27-х книг Нового Заповіту.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Я записав усе Перше послання апостола Павла до Коринтян в одному mp3 аудіофайлі. Це видання незвичайне тим, що в ньому немає поділу на розділи. Ви будете слухати все послання як єдине ціле, саме як його слухали коринтяни. Завантажте або слухайте тут.
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Друге і третє Послання Іоанна – дуже короткі і можуть поміститися на одному аркуші папірусу стандартного розміру 25 на 20 см. Цим і пояснюється той факт, що кожне з них займає приблизно один сувій.
Маленький розмір та простота змісту цих послань може сприйматись, як доказ їх автентичності. Бо, якби хтось намагався видати свої думки за апостольські й прикритись ім’ям знаменитого апостола Івана, то напевно, послання не було б такими маленькими та простенькими. Вони були б більше схожі на фальшиві євангелії, як то Євангеліє Петра, Марії, Йосипа тощо з фантастичними подіями та зарозумілими сентенціями.
Традиційно вважається, що послання належить перу апостола Івана. Проте, сам автор називає себе просто “старцем”. Грецьке слово “пресбітерос” (“пресвітер”) означає – стару людину, але в церквах цим словом також називали старійшин – керівників громади.
Лист цей адресований “вибраній пані та її дітям” без якихось конкретних імен. Існує припущення, що слова “вибраній пані” належали до якоїсь церкви, а слова “діти її” – до членів тої церкви. Прикладів такої персоніфікації, коли народи чи міста уподібнюються жінці у Біблії чимало (наприклад, “дочка Сіону”). Таке припущення підтверджується і тим, що після 5-го вірша займенники, вживані автором, ставляться їм не в однині, а в множині (“ми”, “нам”, “вам”); знову однина виникає тільки в останньому 13 вірші, де автор прощається з адресатом. Та й взагалі зміст послання швидше говорить про те, що воно адресоване громаді, а не окремій людині. Звернення до церкви, як окремій жінці, може бути також і засобом конспірації – не забуваємо, що останні роки життя Івана прийшлися на суворі переслідування церкви під час імператорів Нерона і Доміціана.
Друге послання повторює головні тези першого послання Івана. Тут теж апостол говорить про “антихристів”, які вчать, що Ісус Христос не приходив на землю в тілі. У цьому посланні також міститься наполегливий заклик до виконання Божих заповідей, і в першу чергу – заповіді любові.
