5 жовтня. Любити істину (2 Кор 4)
У цьому випуску від 5 жовтня текст 4 розділу Другого послання до коринтян. Правду треба любити, щоб не стати жертвою омани.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Транскрипт випуску
Позавчора я нагадав, що поділ Біблійних книг на розділи і вірші не є частиною оригінального тексту, а був зроблений для зручності користування Біблією архієпископом Кентерберійським, Стівеном Ленгтоном, приблизно в 1227 р. В основному, це дуже вдалий проект, але іноді розділи розривають зміст єдиної теми на частини, що іноді спричиняє хибне тлумачення Біблії. Ще один такий приклад невдалого поділу навів наш слухач Юрій Грабовий. Він написав: “Хотів би звернути вашу увагу на послання до римлян. 7-й розділ закінчується ніби гріх панує над Павлом. Але початок 8-го розділу стверджує перемогу над гріхом. В цьому випадку поділення на розділи зіграло на руку лжевчителям.”
Я б рекомендував деякі книги Біблії прочитати за одним присідом, ігноруючі поділ на розділи. Особливо це корисно стосовно Послань або листів апостолів. До речі, після завершення чергової книги, я планую окремо видавати аудіоверсію біблійних книг. Наприклад, близько 20 числа жовтня, ви зможете завантажити із інтернету обидва послання Павла до коринтян у форматі одного аудіофайлу.
Євангеліє Ісуса Христа є дуже розумним рішенням головних проблем людей.
Хіба це не є очевидним, що більшість проблем на землі створена самими людьми, їх жадібностю, заздрістю, брехливістю, владолюбством, лінню, хтивістю, пихою тощо?
Хіба не є очевидним, що навіть найкращі із нас не можуть остаточно побороти власні негативні риси і ми до самої смерті продовжуємо хибити, за що совість постійно судить нас?
Хіба розум не підказує нам, що справедливість вимагає щоб ми якось розплатились за наші провини?
Хіба не є цілковито раціональним біблійне вчення, що абсолютно досконалий, справедливий, святий Бог не може просто закрити очі на наші гріхи і дозволити нам у такому стані, у якому ми є піти до раю?
Хіба не ясно, що ми швидко перетворимо рай у пекло, або щонайменше у подобу сучасної землі?
Хіба не очевидно, що нам потрібна допомога, щоб перш за все, виправити самих себе і наслідки власних недобрих вчинків?
Хіба не є доброю новиною, а слово “Євангеліє” у грецькій мові саме це і значить – добра звістка, та істина, що Бог таки допоміг нам, що Божий Син Ісус Христос так полюбив світ, що власним життям заплатив за людські гріхи й дарує нову природу, нове життя всім, хто звернеться до Нього за тою допомогою?
Чи не є цілковито природним кожній людині визнати ці очевидні факти і з вдячністю прийняти дар спасіння, прийняти це Євангеліє? Але виявляється, що такий дуже простий, раціональний, цілковито обгрунтований крок велика сила людей неспроможна зробити.
З чим це пов’язано? Павло відповідає:
Якщо наше Євангеліє закрите, то воно закрите для тих, які гинуть, — для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоби [для них] не засяяло світло Євангелія слави Христа. Цю саму думку він повторює в іншому листі – до Солунян, говорячи, що дияволу вдається ошукати тих людей, які не хочуть знати правду, не люблять її: “бо любові до правди вони не прийняли, аби спастися. І за це Бог посилає їм дію омани, щоб вони повірили в неправду, аби суд прийняли всі, хто… вподобав неправду”.
Нинішній стан російського суспільства є яскравою ілюстрацією дії духа омани. Росіянам, за винятком небагатьох, не подобається правда щодо їх країни, щодо їх підступної агресії проти сусідів, щодо їх брехливого фюрера, якого вони знов і знов вибирають собі у вожді. Вони вподобали неправду, їм подобається брехня про Україну та світ. Отже Бог видав їх, говорячи словами апостола Павла із Послання до римлян, їхньому (власному) перекрученому розуму.
Подібне відбувалося й у нацистській Німеччині. Ханна Ерандт (Hannah Ehrandt), дослідниця німецького тоталітаризму, пише: “Коли суспільство втрачає бажання знати правду, це стає передвісником тоталітаризму… Демократія вмирає в темряві”.
Це страшно, коли люди так відносяться до правди у земних справах, поширюючи наклепи про ближніх, але ще страшніше, коли вони ненавидять істину про Ісуса Христа й придушують її брехнею.
Послухаємо 4 розділ
Чи звернули ви увагу на цей довгий перелік страждань та випробувань, які Павло та його супутники постійно потерпають, незважаючи на те, що роблять Божу справу? Хіба не було б справедливіше, якби Бог якось їх винагородив чи достатком, чи здоров’ям, чи просто добрим життям без зайвих страждань, через те, що вони роблять Його справу? Натомість, Він дозволяє апостолам переносити такі страждання, з якими навіть кляті грішники не стикаються. Але Павло не нарікає, навпаки, він не втрачає відваги і називає свої страждання “тимчасовим легким терпінням”.
Ці рядки проливають світло на проблему зла і страждань християнина на землі. Чому Бог не забирає нас до Себе скоріш? Американський апологет Грег Коукл пише: “Якщо людина може зробити моральний вибір лише у світі, де можливе зло, (вибір між правильним та хибним – ПН), тоді небеса виявляються місцем, у якому моральне зростання та вдосконалення просто неможливі. Духовний зріст можливий лише в занепалому світі де ще діє зло (й відповідно, ми страждаємо – ПН).
Перенесення випробувань у цьому житті покращує наше існування у майбутньому. Благочестя у цьому житті приносить користь у майбутньому. Такі можливості вже не існуватимуть після земного життя. А інакше, який би був сенс зростати духовно тут, якщо там у розпорядженні ціла вічність? Все виглядає так, що найкращі результати, найглибші досягнення в чесноті досягаються душею тоді, коли вона, будучи спокушена злом, все ж таки обирає добро.
Бог міг би створити світ, у якому істоти… залишалися б завжди і незмінно добрими, але тоді повнота досконалості, найвище добро виявилося б неможливим.
Реальність зла, випробувань і страждань робить досягнення цієї повноти досконалості можливим.
