4 жовтня. Як тобі таке, Ілоне Маске? (Псалом 107)
У цьому випуску від 4 жовтня текст 107 псалму із Псалтиря. Чому такі розумні люди, як Ілон Маск іноді пропонують дурниці?
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
На початку звучить пісня “У Христі ми друга маєм” у виконанні Praise Band із Ірпінської Біблійної церкви. https://www.youtube.com/watch?v=J05id0TgS5o
Річний план щоденного читання
Транскрипт випуску
Судячи з віршів 2-3 ( Він визволив із рук ворога. Зібрав їх з країн: зі сходу, заходу, півночі й півдня.), цей псалом, автор якого невідомий, створений був незабаром після повернення євреїв із вавилонського полону близько 530 р до рх. Псалом побудований по такій схемі: люди потрапили у біду, страждали, але нарешті заволали до Бога, Він визволив їх, і вони прославили Його.
Здається, ну дуже проста думка, навіть діти легко розуміють її. Через неслухняність вони інколи потрапляють у якісь халепи, отримують синці, порізи чи опіки, і негайно кричать до мами за допомогою та втіхою. Але проблема людської природи в тому, що ми звертаємось до Бога, як до останньої інстанції, коли ніщо інше не допомогло. Страждання буває продовжуються довше ніж мали б. У пісні “У Христі ми друга маєм” є рядки: “Як же часто ми страждали, терплячи даремно там, де просити забували, щоб подав Він поміч нам”.
Не маємо, тому що не просимо, – казав апостол Яков.
Також зрозуміло що багато з нас не звертається до Бога тому, що у минулому ми звертались, а Бог не відповів. Точніше не відповів так, як нам бажалося, бо навіть мовчання Бога є різновидом відповіді.
У такому разі людина або робить запеклим своє серце, або продовжує звертатися до Бога навіть маючи негативний досвід. Справа в тому, що не знаємо повністю, чому Бог робить те чи інше. Але мене втішає думка, що оскільки Бог всезнаючий, а до того ж він любить мене, то ніж озлоблятися, краще я буду довіряти. Буду просити, буду стукати у двері, буду чекати, а що саме отримаю у відповідь – те нехай вирішить Він сам. До речі, врешті-решт, він вирішує непогано.
Послухаємо Псалом 107
Честертон казав, що коли люди перестають вірити у Христа, не значить що вони стають невіруючими. Ні, замість Христа, вони починають вірити в усе що завгодно. Сьогодні його слова підтверджується знову і знову. Люди перестали вірити біблійним пророцтвам про майбутнє, але це не значить, що вони не очікують кінця світу. Навпаки, але на відміну від біблійних пророцтв, які ясно вказують на надприродний характер покарань, стихійних лих, хвороб тощо, люди придумують нові загрози, від яких вже зараз живуть у великому страху. Вони бояться потонути чи згоріти внаслідок глобального потепління, а через війну Росії в Україні новий страх розповсюджується по планеті. Страх ядерної війни, що загубить усю землю. Навіть такі розумні видатні люди, як Ілон Маск, що вже багато допоміг Україні, вийшов з пропозицією провести референдуми на окупованих територіях під наглядом ООН, і віддати Росії захоплені нею українські землі аби запобігти ядерної війни. Дивно, щоб більше всіх налякані люди, що живуть за тисячі кілометрів від України, в той час, як самі українці не піддаються путінським загрозам та шантажу. На ці дурні пропозиціі розумного Маска, українці цілком резонно відповідають, що вони вже проводили референдум у 1991 році (до речі, в умовах цілковитої свободи вираження волі) й проголосували за самостійну Україну. Я, наприклад, віддав за це свій голос, знаходячись у нині окупованому Маріуполі, разом із більш як сотнею тисяч маріупольських виборців. На сьогодні багато з них вбито росіянами, загинуло під руїнами власних домівок, а ще більше залишили місто і не повернуться, поки звідти українські військові не виженуть агресорів.
Очевидно, що Маскова пропозиція недоречна з усіх боків: моральної, юридичної, практичної, але чому розумні люди, як він, ганьблять своє ім’я такими дурницями? Страх і невігластво стосовно Біблії є причиною.
Люди завжди знаходять чого боятися. Навіть, якщо вони живуть у найбезпечніших умовах. Не випадково, що Біблія сотні разів закликає нас не боятися, а натомість, довіряти Богу і прославляти Його за Його мудрі діла. От якби Ілон Маск знав Біблію, і не просто знав, а довіряв Божому слову, він не впав би у паніку від російських загроз.