9 січня. Щасливе життя (Луки 6)

У цьому випуску від 9 січня читаємо розділ 6 Євангелії від Луки. Хто є ті щасливі люди?
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.

Річний план щоденного читання

Попередні випуски

Підписка для iPhone

Транскрипт випуску

Шостий розділ містить добре відому Нагірну проповідь. На жаль, невігласи, що ігнорують інші слова Біблії, перекручують заповіді Христа, надаючи їм неналежне значення. Вислів «не судіть» вживається вздовж і поперек, і часто з неналежним значенням, як-от: «Не висловлюйте своїх думок щодо наших збочень, брехні, злочинності”. Росіяни, наприклад, картають українських вірян за те, що ті засуджують Путіна та його прибічників, що розв’язали війну проти України. По-перше, вони не помічають, що картаючи українців за засудження, вони самі судять, але не злочинний російський уряд, як варто було б, а невинних людей, що стали жертвами злочину. По-друге, якщо так вживати заповідь Христа, то Сам Божий Син виглядає порушником цього принципу: «не судіть». Бо численні рази Він картав фарисеїв та інших лицемірів, оголошував їм суд, і навіть затаврував їх дітьми сатани. Коли ми беремо до уваги увесь текст Біблії, тоді розуміємо, що саме мав на увазі Христос. Заклик «не судіть» міститься в 37 вірші, яким починається цілий смисловий розділ, що завершується 42 віршем. Прочитавши увесь уривок, ми осягаємо, що йдеться про лицемірне засудження, коли люди засуджують ближніх за вчинки, які самі й роблять. «Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.» У підтвердження, можна згадати слова Христа, які процитував апостол Іван: «Не судіть за зовнішнім виглядом, але судіть справедливим судом!» (Ів.7:24) Автори Біблії постійно оцінюють явища та поведінку людей, інколи дуже негативно, але це не значить, що вони порушують принцип Нагірної проповіді.

Далі, повеління любити своїх ворогів, підставляти другу щоку, віддавати свій одяг до останньої сорочки теж часто тлумачиться неналежним чином. Уважно читаючи, ми бачимо, що Ісус казав про наших особистих ворогів, якими зазвичай є ті, серед яких ми живемо, з якими працюємо, часто зустрічаємося з різних приводів. Коли ж деякі проповідники прикладають ці заповіді до ситуації війни, або нападу гвалтівника на чиюсь дружину чи дітей, то в результаті породжується збочене богослов’я. Ісус закликає нас підставляти власну щоку, а не щоку брата. Ісус радить віддавати свою сорочку, а не сорочку сусіда, чи частину цілої країни; позичати власні гроші, а не гроші ближнього чи громади. До речі, сам Господь, коли слуга первосвященика вдарив його в обличчя, не підставив другу щоку, а запитав: «Якщо Я зле сказав, то доведи, що зле! Якщо ж добре, то чому Мене б’єш?» (Ів.18:23).

Читаючи Біблію, корисно брати до уваги контекст цілого смислового розділу, знайти головну думку, і не вихоплювати одну фразу з тексту бездумно пристосовуючи її до недоречних обставин.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *