У цьому випуску від 4 січня читаємо третій розділ Євангелії від Луки про Івана Хрестителя та хрещення Ісуса Христа.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Друзі, закликаю вас взяти участь у читанні Біблії разом зі мною. Виберіть собі розділ згідно річному плану й надішліть мені аудіофайл.
Текст Нового Заповіту у перекладі Турконяка є на вебсайті https://www.bible.com/uk
Аудіофайли у форматах aac або mp3 надсилайте, будь ласка, за адресою mail@novochekhov.com
Річний план щоденного читання
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Іван почав своє служіння в п’ятнадцятий рік правління Тиверія кесаря, тобто у 29 році від Р. Х. Понтій Пилат був призначений губернатором Юдеї у 26 році і правив нею до 36 року. Згадуваний тут Ірод — це Ірод Антипа, який керував Галилеєю (4 р. до Р. Х. — 39 р. від Р. Х.). Пилип, брат його, правив територіями, що лежали на схід від Йордану (із 4 р. до Р. Х. до 34 р. від Р. Х.). Столицею Ірода була Кесарія Пилипова. Мало що відомо про Лисанія, який правив Авілинеєю (на північному заході від Дамаска).
Лука посилається також на роки правління первосвящеників Анни та Каяфи. Анна був первосвящеником із 6 до 15 року від Р. Х. і був усунутий римлянами. Пост первосвященника зайняв його зять Каяфа у 18 році, але євреї і далі шанували Анну, як первосвященника.
Щодо термінів перебування Івана Хрестителя у в’язниці єдиної думки не існує. Очевидно, на служіння він став у 29-му році, заарештований був уже наступного року й через кілька місяців страчений. Отже, його служіння тривало не більше двох років.
Заслуговує на увагу те, що Лука згадує дві групи людей, яких юдеї найбільше зневажали та побоювались: митники та воїни. Люди із цих груп добровільно йшли в услуговування римлянам, пригноблювали власний народ поборами, але навіть вони прислухались до закликів Івана до покаяння.
Центральним моментом служіння Івана було хрещення самого Христа. Коментатори звертають увагу на присутність усіх трьох осіб Трійці в момент хрещення: Син Божий — Ісус Христос, що хрестився; Дух Святий у вигляді голуба; і Бог Отець, проголошуючий слова: «Ти — Мій Улюблений Син, у Тобі Моє уподобання».
Лука наводить родовід Ісуса, і на відміну від євангеліста Матвія, простежує його аж до самого Адама, у такий спосіб підкреслюючи універсальність Євангелії, що звернена не лише до юдеїв, але так само й до язичників, до усіх народів.