16 березня. Допомога нужденним (1Тім.5)
У цьому випуску від 16 березня читаємо Перше послання до Тимофія, розділ 5. Апостол Павло налаштовує допомогу бідним у церкві.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Християнська церква із самого початку свого існування була відома турботою про нужденних та хворих. Це було щось незвичайне для людей античного світу, що прославляв силу та фізичну красу не дуже переймався долею нещасних, а навіть практикував просте та ефективне рішення — умертвіння неповноцінних дітей. Інші нехристиянські культури «допомагали» своїм старим людям швидше померти. Пізніше німецькі нацисти позбавлялися зайвих ротів та «покращували» гени арійської нації знищуючи інвалідів. Сьогодні, сучасні язичники, чи тут краще вживати старий синонім до слова «язичник» — погани, називають ці антигуманні дії евфемізмами — пом’якшувальними або маскувальними словами, що приховати небажану правду. Такими словами є «аборт» для позначення вбивства малят, й «евтаназія» (грец. «добра смерть») — для вбивства старих та хворих.
У цьому розділі Павло допомагає Тимофієві організувати церковну турботу про нужденних. Апостол керується двома основними принципами. По-перше, піклуватися треба лише про тих, хто не може подбати про себе через похилий вік чи хвороби. По-друге, церква має допомагати лише тим, у кого немає сім’ї чи родичів, які можуть стати при нагоді. Здебільшого, у перших церквах такими людьми були вдови, що втрачали чоловіка-годувальника та до того ж, не мали дітей. Якщо ж вдовиця була ще молода та здорова, Павло заохочував таких жінок виходити знову заміж, народжувати дітей та управляти домом і бути незалежними від церковної допомоги. Якщо ж, хтось з вірян не хотів піклуватися про своїх батьків похилого віку чи інших родичів, що опинились у нужді, то таких апостол Павло не вважав за християн: “Якщо хто про своїх, а найбільше про домашніх, не дбає, той зрікся віри і є ще гірший від невірного.”
На відміну від поширеної сьогодні знеособленої державної допомоги, соціяльних виплат та пільг, які розподіляються через громіздкий бюрократичний апарат, і якими часто зловживають, та які сприяють корупції та розбещують характер, персональна допомога в християнських громадах була цілеспрямованою, надавалася лише тим, хто дійсно потребував її. Людей знали в обличчя, і якби хтось спробував паразитувати на доброті громади, це відразу стало б очевидно для всіх.
