12 травня. Не сумуйте про померлих (1 Сол. 4)

У цьому випуску від 12 травня читаємо Перший лист апостола Павла до солунян, розділ 4. Християни не щезають із смертю. Вони вічно житимуть із Богом.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.

Річний план щоденного читання

Дивитись у YouTube

Попередні випуски

Транскрипт випуску

Зверну вашу увагу до двох головних тем цього розділу.
Перша тема: небезпека сексуальної розпусти. Розпуста дуже поширена ще й тому, що вона інстинктивна. Статевий потяг об’єднує людей із тваринним світом. Але оскільки люди — не тварини, Бог дарував нам розум, щоб ми контролювали власні інстинкти, бо сексуальна розпуста завжди є приниженням людської гідності, руйнацією Божого образу в людині.
Чи помічали ви, що тоталітарні режими, що обмежують політичні права людей, дивляться крізь пальці на сексуальну розбещеність громадян? Радянська влада, начебто, дбала про сімейні цінності, але в дійсності, усі прошарки суспільства, починаючи від робітників аж до партійних еліт були вражені розпустою, від молодих до старих. Чому сексуальний безлад не бентежить диктаторів? Тому, що людина, яка веде аморальний спосіб життя, втрачає внутрішню силу, щоби боротися за духовні свободи: свободи релігії, сумління, свободу слова, свободу політичної діяльності тощо. Духовні свободи наближають нас до Бога, який створив людей за Своїм образом і подобою. Сексуальна розпуста принижує нашу гідність і наближає людей до тварин.
Друга важлива думка 4-го розділу — вічне життя людей. Ймовірно, що переслідування християн у Солуні були такими жорстокими, що деякі були страчені. Смерть людей завжди викликає біль та сум друзів, родичів, одновірців. Павло нагадує солунянам про майбутнє людей, які померли в Христі, тобто будучи віручими в Христа людьми. Вони не щезли назавжди, не сумуйте за ними, як невіруючі, що не мають надії на вічне життя. Прийде час, коли Господь воскресить християн із мертвих, щоб вони перебували разом із Ним повіки на небесах. Апостол Павло вважав, що цей час прийде дуже скоро, можливо, у найближчі роки чи десятиріччя. Апостол Петро пізніше зауважив, що навіть якщо другий прихід Христа на землю не відбудеться скоро, не треба занепадати духом, бо «один день у Господа — немов тисяча років, а тисяча років — неначе один день!» (2 Петр.3:8). Варто нагадати, також, слова самого Христа, що «про той же день або годину не знає ніхто: ні ангели на небі, ні Син, а тільки Отець» (Мар.13:32), бо солуняни почали гадати, чи не настав уже той день, а ми його якось не помітили. Павло мав ще раз повернутися до цієї теми в другому посланні до солунян, щоби розвіяти всі сумніви.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *