12 березня. Послання до Тимофія (1Тім.1)
У цьому випуску від 12 березня починаємо читати Перше послання до Тимофія. Апостол Павло допомагає молодому пасторові керувати церквою в Ефесі.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Дуейн Литфін (українського походження? Американізоване прізвище Литвин?), доктор Нового Завіту, що написав коментар до Послань Павла Тимофію та Титу, зазначає, що ці послання відрізняються від інших листів Павла двома речами: (1) Вони є одними з останніх листів, які написав Павло. (2) Вони адресовані не конгрегації, а двом молодим чоловікам, які виконували пастирські обов’язки. Тому й називаються «пастирськими посланнями». Звичайно, це не означає, що листи не читалися перед зборами. Послання чітко свідчать про те, що Павло мав на меті їх широке використання. У листах є багато тем загального інтересу, а не лише пастирських турбот. Проте 1 і 2 послання до Тимофія і Тита виділяються серед листів Павла. Вони дуже особисті, практичні та несистематичні за своїм складом; і вони стосуються питань церковного ладу, до яких Павло досі не звертався. Зростаюча потреба в організації церков у поєднанні з усвідомленням Павла своєї близької смерті, спонукала його розглянути певні церковні та пастирські теми, які відтоді принесли величезну користь церкві.
Ми вже зустрічались із Тимофієм, коли читали Дії Апостолів. Під час другої місіонерської подорожі, Павло взяв його, як свого помічника. Тимофій був сином батька-грека й матері-єврейки (Дії 16:1). Здається, на той час, батька вже не було поруч (він чи вмер, чи залишив сім’ю), а ось щодо його мати Євникії та бабусі Лоїди, то вони були відомі християнській громаді своєю щирою вірою (2 Тим. 1:5). Тимофій жив у Лістрі, коли Павло відвідав це місто під час своєї першої місіонерської подорожі. Чи привів Павло Тимофія до Христа, неможливо точно знати. У всякому разі Тимофій уже знав і вірив у Христа. Павло став духовним батьком для юнака, називав його «правдивим сином у вірі» (1 Тим. 1:2) і «любим сином» (2 Тим. 1:2). Тимофій, незважаючи на деякі вади характеру, про які ми здогадуємося з тексту послань (велику сором’язливість та невпевненість у собі), став одним із найнадійніших співробітників апостола. Він був його вірним представником і посланцем у різних справах до різних церков. Шість послань Павла згадують Тимофія в привітаннях (2 Кор. 1:1; Фил. 1:1; Кол. 1:1; 1 Фес. 1:1; 2 Фес. 1:1; Фил. 1). Він був тою людиною, у присутності якого Павло бажав прожити останні дні напередодні своєї страти (2 Тим. 1:4; 4:9, 21).
Після звільнення зі свого першого римського ув’язнення, на якому Лука закінчив книгу Дій Святих Апостолів, Павло разом із Тимофієм, очевидно, знову відвідав деякі церкви в Азії. Там у Ефесі Павло залишив Тимофія, щоб той керував церквою. Через деякий час Павло написав Тимофію листа, Перше послання до Тимофія, заохочуючи його до цього служіння.
Можливо, Тимофій за своєю природою був дещо пасивним, боязким, його легко було залякати, (2 Тим. 1:7) тому Павло неодноразово спонукав його до дії (1 Тим. 1:3; 4:11; 5:7; 6:2; 2 Тим. 3:14; 4:2, 5). Як добрий воїн, він мав «вести добрий бій» (1 Тим. 1:18; 6:12), активно боронити та поширювати Євангелію, використовуючи для того всі свої дари (1 Тим. 4:14; 2 Тим. 1:6).
