10 лютого. Перший мученик (Дії 7)
У цьому випуску від 10 лютого читаємо 7-й розділ Дій Святих Апостолів. Найдовша із записаних промов у Діях Апостолів, промова диякона Степана до синедріону. Замість виправдань проти наклепів, Степан мужньо викрив лицемірство юдейських старших.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Сьомий розділ містить найдовшу промову, з усіх записаних проповідей у Діях Апостолів. Її виголосив не один з 12-ох апостолів, а вибраний дияконом Степан. Він є прикладом багатостороннього обдарування, як організаційними здібностями, так і потужним даром слова. На Степана звели наклепи, як колись на самого Христа, його притягли до синедріону — найвищого суду в Ізраїлі — і вимагали звіту, чи справді він говорить зневажливі слова проти святого храму й Божого Закону.
Степан звернувся до них із промовою, у якій простежив дві головних ідеї. По-перше, Бог вибрав Авраама та його нащадків бути святим народом, і зберіг його через усі небезпеки та випробування. По-друге, Бог постійно посилав до єврейського народу Своїх посланців, пророків, вчителів, але юдеї через покоління завжди незмінно відверталися від них, відкидали їхню науку, та навіть переслідували і вбивали їх. Так само, вони вчинили з останнім Пророком із великої літери, Ісусом Христом. Замість виправдовувань проти брехливих звинувачень, Степан, викрив лицемірну турботу юдейських старшин про Божий Закон, їх уперту непокору Богові:
“Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, — як батьки ваші, так і ви! Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, які наперед провіщали про прихід Праведника, Якого ви тепер зрадили й убили. Ви, котрі одержали Закон через веління ангелів, але не зберегли його!”
