18 вересня. 1 Кор 7. Про шлюб
У цьому випуску від 18 вересня текст 7-го розділу Першого послання до коринтян. Тут розглядається ціла низка питань від шлюбу до рабства.
Щоденна програма Петра Новочеха транслюється о 9 годині вечора за київським часом.
Річний план щоденного читання
Транскрипт випуску
Біблія має дуже високий погляд на шлюб, однозначно позитивний. Поперше, шлюб є соціальною установою, що започаткована була самим Богом. Шлюб є навіть прообразом відносин найвищого рівня: між Христом і його церквою, отже чоловіки мають любити своїх дружин, як Христос любить церкву, а дружини поважати чоловіків, як церква поважає Христа.
Але тут, у листі до коринтян, Павло пише про шлюб дуже прагматично, навіть приземлено. Ніякої романтики, що була притаманна Пісні Пісень Соломона, ніякого посилання на книгу Буття: Адама з Євою. Одружуйся, – пише Павло, – якщо не можеш вгамувати статевий потяг. А взагалі, то було б краще уникати будь-яких стосунків з протилежною статтю. Деякі навіть вважають апостола Павла женоненависником. Звичайно, це не так, бо на такій же підставі можна звинувачувати його у мужененависництві, бо він і дівчатам пропонує триматися подалі від хлопців.
Отже, давайте послухаємо 7 розділ 1 послання до Коринтян.
Треба пам’ятати про те, кому і при яких обставинах Павло пише це послання. Це, згадаймо, коринтяни, які живуть у місті, що є символом статевої розпусти. Коринтяни постійно бомбардувались сексуальними спокусами: і з боку всюдисущих повій Афродіти, що таким чином заробляли гроші для свого храму, в театральних постановах, що, як у комедіях Архілоха чи Гіппонакса, містили грубий та відвертий сексуальний гумор. Додайте туди поширені вульгарні зображення на стінах. Зрозуміло, чому з’явилась приказка: “Не кожному чоловікові можна відвідувати Коринт”. А уявіть собі, що Павло пише людям, які постійно проживали у такому оточенні.
Я вважаю, що ситуація у Коринті, була схожа на бомбардування сексуальними спокусами, рекламою, зображеннями, порнографієй наших часів. Тому і тези, розглянуті Павлом у цьому розділі набули особливої актуальності сьогодні. Американська статистика, наприклад, демонструє велику залежність чоловіків від порнографії. Організація Covenant Eyes стверджує, що 64 відсотки навіть чоловіків-християн і 15 відсотків жінок-християнок переглядають порно принаймні щомісяця. Сексуальна революція відкинула наше суспільство на дві тисячі років назад, у темряву коринтських провулків і задуху борделів.
Ідеально було б якби усі ми могли опанувати свої інстинкти і не бути спокушеними. На жаль, й це добре розумів Павло, в реальності таких людей дуже мало. Зважаючи на цю безрадісну реальніть, апостол обґрунтовує необхідність шлюбу, наголошуючи на важливість постійного сексу між подружжям.
Один слухач зателефонував на радіо й сказав: коли я зустрінусь з Богом, то запитаю його, навіщо він дав молодим чоловікам такий сильний статевий потяг. На мій погляд, головною причиною цього є необхідність створювали сім’ї, щоб продовжувалось життя на землі до найостанніших часів. Дівчата, за своєю жіночою природою, тужать за глибокими персональними відносинами, тож вони перші тяжіють до офіційного створення сім’ї, а не продовження нескінченних та невизначених неофіційних стосунків без шлюбу. На відміну від жінок, чоловіки задовольняються тимчасовими зв’язками з поверхневими відношеннями, не поспішають одружуватись, бо головне, щоб їх сексуальні потреби були задоволені. Біблія вчить нас, що шлюб є найкращою формою стосунків, де є відповідь на потреби як жінок, так і чоловіків.
Треба також пам’ятати, що перші християни знаходилися під постійною загрозою переслідувань. Сімейним людям важче в таких умовах, ніж одиначкам чи холостякам. Тому, з огляду на теперішні утиски, – пише Павло, – визнаю за краще, що людині добре залишатися так – неодруженим.
Схоже, що коринтяни неправильно тлумачили християнське вчення про нове життя із Христом. Посилаючись на те, що вони тепер мають нову природу, духовну, і є новими людьми, деякі віряни розлучилися із своїм невіруючим подружжям. Апостола дуже обурила ця псевдодуховна практика. “А тим, які одружилися, не я наказую, а Господь: щоби дружина із чоловіком не розлучалася… і чоловік хай не розлучається з дружиною”.
У цьому розділі є деякі теми незрозумілі для сучасного читача. Останній параграф містить поради “щодо дівчат”. Розуміння її ускладнюється тим, що ми не знаємо, кого має на увазі Павло під словами вірша 36-го (“Як хтось думає про свою дівчину”). Це батько дівчини, чи потенційний наречений. Якщо наречений, то його поведінка могла бути розцінена як погана, бо, відкладаючи свій шлюб з дівчиною, з якою він вже побрався і яка вже досягла зрілого віку, він позбавляв її можливості вийти заміж за когось іншого.
Більшість дослідників вважає, що цей “хтось” є батьком дівчини. У греко-римському суспільстві першого століття батьки мали абсолютний авторитет при вирішенні сімейних справ. Так, батько міг ухвалити рішення, що його дочка залишитися незаміжньою, посилаючись на ті ж аргументи, що і Павло. Але при цьому батько міг і не взяти до уваги той факт, що його дочка не має “дару безшлюбності” (вірш 7) і буде страждати, залишившись самотньою. Це тлумачення теж має свої недоліки, отже нам доводиться визнати, що ми не володіємо достатньою інформацією, бо причина цього непорозуміння в історичному контексті, в нашій необізнаності звичаїв того часу.
Заслуговує на увагу також рекомендація для рабів. Критики християнства часто докоряють на те, що Новий Заповіт не закликає до скасування інституту рабства. Античне рабство у багатьох випадках не схоже на страшні приклади жорстокої експлуатації рабів на плантаціях карибських островів. Скоріше це нагадує позицію слуг, що жили на одному подвір’ї з господарями. Але навіть така залежність Павлу не подобається. Отже, умовляючи християн з рабів не падати духом, нагадуючи їм про високий статус у Христі Ісусі, він надихає рабів шукати можливості стати вільними. У іншому посланні, до Филимона, що був рабовласником, Павло переконує того відпустити раба на волю. До речі, саме розповсюдження християнства поклало край інституту рабства у Римській імперії, а коли воно відродилось у Нові Часи, найзавзятішими аболіціоністами були християни-протестанти, які серйозно сприймали настанови Святого Письма. До речі, саме у світлі закликів Слова Божого до свободи, у тому числі Павлового наказу (“не ставайте рабами людей”) я сприймаю й боротьбу українського народу проти російської агресії, бо це боротьба саме проти поневолення, за свободу, духовну і політичну.
