27 вересня. Безсмертя вірних (1 Кор 15)
У цьому випуску від 27 вересня текст 15-го розділу 1-го послання до Коринтян. В цьому розділі Павло переконує коринтян у реальності воскресіння мертвих.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Транскрипт випуску
На додаток до цілої купи проблем, коринтяни ще сумнівалися у реальності майбутнього воскресіння усіх віруючих. Отже Павло вирішив не залишати цю тему не висвітленою. Чому коринтянам було важко повірити у воскресіння? Не воскресіння Ісуса Христа, не в безсмертя душі – в те вони вірили, а от у воскресіння віруючих після смерті й вічне буття з Богом у новому тілі – ні. Коринтяни були частиною античного еллінського світу, видатні мислителі якого теж не вірили у воскресіння тіла. У еллінів була приказка “тіло це могила”. Платон вважав тіло антитезою душі, джерелом всіх людських вад. Греки сподівалися, що смерть звільнить їх від тіла, а їх нематеріальна душа відлетить у божественні сфери. Сучасник апостола Павла, римський філософ-стоїк Сенека казав: “…прийде день, який розділить цю суміш божественного та людського…, я залишу своє тіло, а себе поверну до богів”. До речі, стоїки уважно слухали промову Павла в афінському Ареопазі до того моменту, коли він торкнувся теми воскресіння тіла. Тут стоїки разом з епікурейцями почали глузувати з апостола.
Для стоїків Бог був чистим духом. Божественна іскра, яка приходила в тіло людини і поселялася в ньому, давала, за переконаннями стоїків, життя людині. Коли ж людина вмирала, її тіло просто розпадалося на складові елементи, а божественна іскра поверталася до Бога і возз’єднувалася із божественним, частиною якого вона була.
Для еллінів безсмертя якраз і полягала в тому, щоб позбавитися тіла. Тим більше, особисте безсмертя здавалось неможливим, оскільки те, що давало людині життя, знову з’єднувалося з Богом, першоджерелом всього живого.
На додаток, значна частина юдеїв теж не вірила у воскресіння тіла, зокрема, садукеї. А вони на той час були дуже впливовими: саме вихідці із садукеїв призначались первосвященниками, вони відповідали за храмове богослужіння.
Ісус Христос є нашим спасителем. Він не залишає жодної проблеми не вирішеною.
Головні проблеми людства після гріхопадіння Адама можна порівняти із ситуацію коли людина хворіє на рак і вмирає від цієї хвороби. Що треба зробити, щоб вирішити цю проблему?
Якщо воскресити померле від раку тіло, залишивши ракову пухлину – воно знов помре. Також, якщо тільки видалити ракову пухлину із тіла, воно залишиться мертвим хоч і без раку. Треба по-перше, видалити пухлину, а по-друге, оживити тіло. Гріховна природа людей подібна до ракової пухлини, саме вона спричиняє нашу смерть. Своєю жертвою на хресті за гріхи людства Ісус, образно кажучи, видалив цю пухлину. Але це не все, що Він зробив як Спаситель. Воскресінням Він дарує нам вічне життя з новою природою, без гріха, без цієї метафоричної ракової пухлини.
Якщо не буде воскресіння, то тоді і смерть на хресті стає безглуздою. Ми знову повертаємося до початку Послання до коринтян, де Павло вирішив не знати нічого крім Христа розп’ятого. То є відправною точкою будь-якої християнської проповіді. Але почавши з хреста, Павло має продовжити Євангеліє словом про воскресіння, бо саме воскресіння є логічним продовженням хреста. Воскресіння неможливе без хреста, але і хрест втрачає сенс, якщо він не супроводжується воскресінням.
