25 вересня. 1 Кор 13. Любов
У цьому випуску від 25 вересня текст 13-го розділу 1-го послання до Коринтян. В цьому розділі Павло розкриває секрет і значення любові.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Транскрипт випуску
Це найвідоміший розділ з усіх послань апостола Павла: гімн любові. Але Павло не просто практикується в написанні поезії. 13-й розділ дає детальне визначення самого терміну «любов». У наші часи конче необхідно повернутись до дійсного значення цього слова, бо слово «любов» потерпає чи не найбільше лексикологічне зловживання. Люди називають любов’ю все що завгодно, навіть протилежне до неї: егоїстичні пристрасті, сплеск гормонів, потребу впоратися з комплексами тощо. Послухаємо чим насправді є любов.
13 розділ
Ще коли я був молодим хлопцем, я чув промову, у якій проповідник тлумачив 13 розділ. Він запропонував поставити замість слова любов власне ім’я. Він застеріг, що у доброму сумлінні ми не зможемо впевнено прочитати навіть перші рядки. І справді. Я спробував:
Петро довго терпить, Петро милосердний, не заздрить, Петро не величається, не гордиться, не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого.
А от якщо власного ім’я поставити ім’я Христа, то все звучить дуже природньо. Христос довго терпить, Христос милосердний, не заздрить, Христос не величається, не гордиться, не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого.
Бачите, любовь такою рисою, яка властива лише характеру Христа. Ніхто з людей не робить постійно того, що притаманне любові. Проте Павло наголошує на необхідність любові. Без любові ми – ніщо. А між тим, наша любов дуже обмежена, а часто її взагалі бракує. Ми ніби потрапляємо в замкнене коло.
Багато років тому, друг допоміг мені вибратися із цього кола. Будучи молодим палким християнином, що намагається жити за Христовим вченням, він доглядав за хворою літньою родичкою, яка була дуже примхлива. Молодий хлопець, у той час, коли друзі весело розважатись вечорами, проводив години, догоджаючи жінці, прикутій до інвалідного візку. Але вона залишалась незадоволеною, незважаючи на все, щоб він робив для неї. Одного дня, втомлений і розчарований, він вимовив: “Боже, я не можу її більше любити! Моя любов скінчилась”. І тут він згадав текст із Послання до Римлян 5:5 “Божа любов влилася в наші серця через даного нам Святого Духа”. О, то мені не потрібно силкуватися любити тітку власною обмеженою, неповноцінною любов’ю! Бог дав мені Його любов, отже я здаюся вичавлювати із себе залишки любові, а просто віддаюсь Богові: Боже, люби її Ти, через мене, бо я сам вже не можу.
Деяким людям, особливо тим, хто не пережив народження згори від Бога, ці слова здаються безглуздою казуїстикою. Але, якщо ми сприймаємо серйозно повчання Ісуса Христа про необхідність народження згори, від Духа Святого, й реальність нової природи, яку дарує Бог тим, хто повірив, то тоді стає зрозумілим і пояснення апостола Павла щодо всіх його великих досягнень, що вони є не результат його власних зусиль, а дії благодаті Божої, тобто Самого Бога, що діяв через нього.
Важливість любові апостол підкреслює тим, що любов вічна на відміну від дарів, здібностей, чи обмеженого земного знання. Нинішнє знання неповноцінне. У порівнянні із тим, що ми будемо знати у потойбічному житті, уся наша мудрість як дитяче белькотіння. В часи Павла не існувало добрих дзеркал, якими ми користуємося сьогодні. Коринтяни використовували бронзові поліровані пластини в якості зеркал. Зрозуміло, що відображення було приблизним. Так і наші знання: часткові. Лише тоді, коли ми зустрінемося з Богом обличчям до обличчя, ми тоді пізнаємо так, як Він пізнав нас.
