24 вересня. 1 Кор 12. Дух Святий і Його дари
У цьому випуску від 24 вересня текст 12-го розділу 1-го послання до Коринтян. В цьому розділі Павло розгортає перед нами широку картину діяльності третьої особи Трійці – Святого Духа.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Транскрипт випуску
В цьому розділі Павло розгортає перед нами широку картину діяльності третьої особи Трійці – Святого Духа. У світі, де існують і духовні потвори, біси, демони, надзвичайно важливо керуватися Духом Божим, щоб не стати жертвою їх омани. На землі ми живемо в матеріальному світі й не можемо бачити духовних істот. Люди, що шукають духовних переживань, ігноруючі реальність нечистих духів, потрапляють у пастку, вважаючи при цьому, що вони зустрічаються з Богом. Щось подібне можливо відбувалось з тими коринтянами, що мали досвід участі у поганських містеріях, коли нечисті духи вели людей і промовляли через них.
Як уникнути цієї небезпеки? Все духовне життя має обертатися навколо Ісуса Христа, Божого Сина і нашого Спасителя. Ісус попереджав учнів, що саме Дух Святий нагадає їм усе, що вони чули від Христа, й буде спрямовувати їх до Христа й прославляти Його у церкві. Відношення до особи Ісуса Христа є тим лакмусовим папірцем, який виявляє природу духовних сил та досвіду. Ніхто з тих, які промовляють Божим Духом, не скаже: Анатема Ісус! (тобто – нехай буде проклятий!). І ніхто не може від серця сповідувати Ісуса своїм Господом — хіба тільки Духом Святим.
Послухаємо 12 розділ.
Без Духу Святого церква мертва. Коли ми читаємо книгу Дії апостолів, що розповідає про перші роки зародження християнської церкви, то помічаємо, що в кожному розділі книги діють надприродні сили Духа Святого. Чудеса зцілення, захисту від небезпеки, навернення язичників до Христа, створення чисельних церков у найбезпросвітніших місцях.
Дух Святий є ініціатор діяльності церкви, Він – Її забезпечувач, натхненник, і провідник. Павло акцентує ту істину, що кожна людина отримує дар Святого Духа. Ми отримуємо ві Нього особисті дари, але ціль їх – не особисте задоволення, а вибудова всієї громади.
У цьому розділі ми помітили натяки на те, що навіть дари від Святого Духа коринтяни утворили на інструмент власного звеличення та приниження інших християн, не з такими яскравими, як вони вважали здібностями. Павло вказує на те, що їхнє ранжирування дарів помилкове. Ті дари, які здаються великими, насправді не відіграють такої ролі у зростанні церкви як ті, що бачаться легковажним коринтянам несуттєвими, низькими, непоказними. Християни можуть зробити велику помилку знехтував дарами, які їм здалися не важливими. Навіть у Тимофія – духовного сина апостола Павла – була така небезпека, і Павло мусив нагадати йому: Не занедбуй свого дару, який був тобі даний за пророцтвом, — з покладанням рук пресвітерської ради. Про це піклуйся, у цьому перебувай, щоб твій успіх був очевидним для всіх. (1Тим 4:14). Я тому нагадую тобі це, щоб ти зігрівав Божий дар, який є в тобі через покладання моїх рук. (2Тим1:6).
Коринтян Павло також заохочує: ревно дбайте про дари, щоб мати їх більше, отримати більші дари.