Вєрую во єдинаго Космоса животворящага

Чому еволюціонізм – це релігія?

Насамперед, давайте заглянемо до словника, щоб визначитися зі словом «релігія». Ось яке визначення надає Cловник української мови: «Несумісні з науковим світосприйманням погляди та уявлення, в основі яких лежить віра в існування надприродних сил – богів, духів, душ, в їхнє панування над світом». Чи є в еволюційній теорії місце надприродним силам? Звісно ж, ​​ні! Нам уже стільки років стверджують, що теорія еволюції – це спроба пояснити походження людини саме без залучення надприродних сил. Все, начебто, так і є. Але хотілося б прояснити, що саме мається на увазі, коли йдеться про надприродне. Той-таки Словник визначає слово «надприродний» як такий, якого «не можна пояснити природним шляхом; не підлеглий законам природи», на противагу природному, який «зумовлений, спричинений законами природи». Якщо об’єднати обидва визначення, то ось, що вийде: «Релігія – це одна з форм суспільної свідомості, яка ґрунтується на вірі в сили, які не можна пояснити природним чином, що відбуваються не за законами природи».

«Не можна пояснити природним чином»

Еволюційна теорія базується на тому, що існуюче різноманіття живих організмів виникло не завдяки створенню, а в результаті природного відбору. Теорія виглядає дуже привабливою, проблема полягає лише в тому, що немає жодного доказу еволюції одного виду в інший. У природі існує природний еволюційний процес, однак він стосується змін, що відбуваються в межах одного виду, і тому іноді його називають мікроеволюцією. Саме мікроеволюційні зміни наводяться, як переконливі докази еволюції. Коли ж заходить мова про макроеволюцію – перетворення одного виду на інший, нам підсовують викопні останки, складені, зі спритністю наперсточників, з кісток різних істот.

Стан справ такий, що мікроеволюція – зміни у межах одного виду – природний процес, а макроеволюція – природі невідома, яку, кажучи мовою словника, «не можна пояснити природним чином», а треба звертатися до якихось інших пояснень, якщо вірити дарвіністам.

О студенте, велика віра твоя!

Релігійні фанатики зазвичай не зупиняються на окремих сферах життя. Вони намагаються дати відповіді на всі запитання у світлі своєї релігії. Це зауваження справедливе стосовно дарвіністів. Хоча сам Дарвін обережно говорив про походження життя, його послідовники не можуть утриматися від спокуси дати «наукове» пояснення й цьому. Ось як воно виглядає узагальненому вигляді.

«У 1924 р. відомий біохімік А.І.Опарін висловив припущення, що при потужних електричних розрядах у земній атмосфері, яка 4-4,5 млрд. років тому складалася з аміаку, метану, вуглекислого газу та пари води, могли виникнути найпростіші органічні з’єднання, необхідних виникнення життя. Пророцтво академіка Опаріна виправдалося. У 1955 р. американський дослідник С.Міллер, пропускаючи електричні заряди через суміш газів і пар, отримав найпростіші жирні кислоти, сечовину, оцтову та мурашину кислоти та кілька амінокислот. Таким чином, у середині XX століття був експериментально здійснений абіогенний синтез білковоподібних та інших органічних речовин в умовах, що відтворюють умови первісної Землі».

Звучить дуже наукоподібно, чи не так? А висновок – простий як цвях, забитий у голову студента біофака: експериментальним шляхом доведено походження життя з неживої матерії. Крапка. Питання вирішено.

А тим часом, у цій конструкції безліч припущень, але ніяк не фактів. Потрібно припустити, тобто просто повірити в недоведене припущення, що 4 млрд років тому… Чому цей час? Ну, вчений так припускає… Далі треба повірити в те, що в цей час на землі існувала атмосфера. Чи доведений це факт? Так само, як і попередній. Ще треба повірити в те, що в атмосфері були саме ті речовини, які були потрібні Міллеру для успіху експерименту. Потрібно також повірити, що у тій атмосфері не було інших елементів, які б могли б перешкодити здійсненню експерименту. І це не все. В результаті експерименту виникли інші сполуки, які перешкоджають виникненню життя. Тому конче необхідно вірити в те, що вони якимось чудовим, незрозумілим чином не вплинули на процес походження життя.

Ну і чим відрізняється вся ця наукоподібна конструкція від первісних язичницьких уявлень про гігантського птаха (в уявленні еволюціоністів – Природи, з великої літери), яка за давніх давен (4 млрд. років тому) знесла величезне яйце (варіант: «первісний бульйон»), з якого вилупилася земля (варіант: зародилося життя)?

«Як ви можете порівнювати уяву дикунів із науково обґрунтованими математичними моделями, прорахованими на найсучасніших суперкомп’ютерах?!» На жаль, і із супермоделями теж не все так просто. Після досліджень Едварда Лоренца, якось вже важко віриться у здатність еволюціоністів відтворити точний склад первісної атмосфери. Займаючись комп’ютерним моделюванням погоди, цей американський вчений виявив, що незначні зміни даних на введенні призводять до величезних змін на виході. Образно він описав це як ефект метелика – «змах крил метелика в одному місці землі може, зрештою, спричинити ураган в іншому».

А тепер просте питання: «Чому люди не надто довіряють результатам моделювання погоди на 10 днів уперед, хоча б і з використанням суперкомп’ютерів?» І інше питання, з цієї ж теми: «А чому вони легко довіряють результатам моделювання погоди на 10 млрд. років тому?»

Тепер, якщо ви прочитаєте в якомусь еволюціоністському священному писанні «про прозябаніє живота всєлєнскаго з мєртвого камєнія», під дією сил «Космосу життєдайного», то я дуже рекомендую відкласти в бік залишки здорового глузду, виповнитися всією силою сліпої віри в наукові авторитети, подолати спокусу від лукавого любомудрування ставити запитання – і тоді з вас вийде чудовий студент чи, точніше, послушник професора на кафедрі біології.

Символ Віри Карла Сагана

Жодна релігія не може обійтися без об’єктів поклоніння. Чи є такі в еволюціонізму? «Ви що знущаєтесь? Це ж на-у-ка!» Добре, не поспішаймо з висновками. Ось як описує космос знаменитий американський астрофізик Карл Саган у книзі з однойменною назвою:

«Космос – це все, що є, що колись було і колись буде. Одне споглядання Космосу вражає: тремтіння біжить по спині, перехоплює горло і з’являється почуття, слабке, як невиразний спогад, ніби падаєш з висоти. Ми усвідомлюємо, що торкаємося найбільшої з таємниць. Розміри та вік Космосу лежать за межами нормального людського розуміння. І все-таки людський рід молодий, цікавий, хоробрий і подає великі надії. Людина народжена дивуватися, розуміння є радість, а знання – запорука виживання. Я вірю: наше майбутнє залежить від того, наскільки добре ми знатимемо цей Космос, де ми пливемо, як порошинка в ранковому небі».

А тепер здійснимо невеликий експеримент. Поставимо замість слова “Космос” слово “Бог” або “божественний”. (Хіба дарма Саган пише слово “Космос” з великої літери?)

«Бог – це все, що є, що будь-коли було і коли-небудь буде. Одне споглядання Бога вражає: тремтіння біжить по спині, перехоплює горло, і з’являється почуття, слабке, як невиразне спогад, ніби падаєш з висоти. Ми усвідомлюємо, що торкаємося найбільшої таємниці. Вік Бога та масштаби божественного творіння лежать за межами нормального людського розуміння. І все-таки людський рід молодий, цікавий, хоробрий і подає великі надії. Людина народжена дивуватися, розуміння є радість, а знання – запорука виживання. Я вірю: наше майбутнє залежить від того, наскільки добре ми знатимемо Бога і божественний світ, де ми пливемо, як порошинка в ранковому небі».

Звучить цілком релігійно, чи не так? Практично, будь-який християнин зможе сказати «Амінь!» на ці слова.

Давнє язичництво у новій упаковці

Насамкінець трохи банальностей. Коли люди перестають вірити у Бога, вони не перестають вірити взагалі. Вони просто змінюють один об’єкт віри та поклоніння на інший. Карл Саган, наприклад, став космопоклонником. У цьому відношенні він не сильно відрізняється від африканського дикуна, що обожнює природу. Цей феномен давно описаний апостолом Павлом у Посланні до Римлян, 1:19-25. «Знання про Бога у людей є, тому що Його невидимі властивості осягаються розумом через вивчення природи. Але, називаючи себе мудрими, вони збожеволіли і замість поклоніння безсмертному Богу поклоняються і служать творінню» (скорочений переказ автора – ПЦ).

Твар на місці Творця є природним результатом протиприродної релігійності. На відміну від тварин, кожна людина ставить собі питання про походження життя та своє призначення. І якщо вона відкидає Бога, то неминуче (зверніть на це увагу – неминуче), на свідомому чи підсвідомому рівні, вона наділить божественними атрибутами природу, як це робить Саган чи будь-який інший еволюціоніст. Поцікавтеся заради інтересу “іконостасом” першого-ліпшого дарвініста.

Петро Цюкало, студент, немічний у вірі
20 лютого 2007 року