23 жовтня. Той, хто тиснув руку Христу (1 Івана 1)
У цьому випуску від 23 жовтня читаємо перший розділ Першого послання апостола Івана. Божий Син жив серед нас, – наголошує Іван, – ми Його бачили на власні очі і торкались Його власними руками.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Попередні випуски
Перше послання апостола Павла до Коринтян в одному mp3 аудіофайлі. Це видання незвичайне тим, що в ньому немає поділу на розділи. Ви будете слухати все послання як єдине ціле, саме як його слухали коринтяни. Завантажте або слухайте онлайн
Транскрипт випуску
Перше послання Івана – це лист, адресований віруючим читачам, який має виняткове практичне значення. Воно попереджає про небезпеку хибних вчень або єресей і закликає віруючих бути слухняними Богу і любити своїх братів і сестер. Головна тема послання – спілкування з Богом Отцем та Його Сином Ісусом Христом (1:3).
Традиційно це послання приписується апостолу Івану, хоча ім’я автора в ньому не вказано. Однак, самий тон, в якому витримано послання, від початку і до кінця, свідчить про духовний авторитет того, хто його писав. Більше того: людина ця каже, що була свідком земного життя Господа Ісуса Христа (1:1-2). Ранньохристиянські письменники, включаючи Іренея, Климента Олександрійського і Тертуліана, посилалися на це послання як написане Іваном. Таким чином, немає підстав сумніватися в донесеному до нас традицією твердженні, що це послання належить перу апостола.
З тексту послання не можна зрозуміти ні кому воно адресоване, ні де було написано, ясно тільки, що автор звертався до християн. Оскільки, згідно з ранньоцерковною традицією, Іван жив у римській провінції Асія (це західна Туреччина сьогодні), найчастіше вважають, що і послання його призначалося віруючим, які жили там же. Вірність такої точки зору знаходить підтвердження у розділах 2 та 3 книги Одкровення.
Читачі послання вже стикалися з лжевчителями, яких Іван називає антихристами (1 Ів. 2:18-26). Ким саме були ці лжевчителі, достеменно не відомо. Багато хто вважає, що Іван мав на увазі гностиків, які сповідували філософію дуалізму, згідно з якою світ духовний та матеріальний різко розмежовані між собою. Інші вважають, що лист викриває єретиків докетистів, які вчили, ніби Ісус не був реальною людиною, і фізичне тіло Його лише здавалося таким. Часто висувається третя думка – що у листі заперечується єресь Керинфа. Рання християнська традиція описує Керинфа як сучасника і противника Івана Богослова. Керинф розрізняв Христа та Ісуса як дві особливі особистості. Іриней Ліонський у своїй праці «П’ять книг проти єресей» пише що Керинф навчав, що «…Світ створений не (найвищим) першим Богом, але силою, яка далеко від (Нього)… і нічого не знає про Всевишнього Бога. Ісус, каже він, не був народжений від діви (бо це здавалося йому неможливим); але був сином Йосипа та Марії, як і всі інші люди, і відрізнявся від усіх справедливістю… та мудрістю. А після хрещення зійшов на Нього від найвищого першого початку (Бога) Христос у вигляді голуба; і потім Він сповіщав невідомого Отця і чинив чудеса; нарешті Христос відійшов від Ісуса, і Ісус страждав і воскрес; Христос же, будучи духовним, не міг відчувати страждання» (Іриней I, 26).
Хоч немає можливості точно встановити характер лжевчення, яке Іван викриває у цьому Посланні, але можна припустити, що воно схоже на вчення гностиків. “Антихристи” – це, безперечно, ті, які не вважали, що Ісус є Христос (2:22). На самому початку послання у 1:1-2 міститься сильне свідчення на користь фізичного втілення Христа, і їм спростовується вчення докетів, якщо апостол мав на увазі саме цю брехню.
Взагалі було б, мабуть, помилкою, – пишуть автори Коментаря за Далласької семінарії, – намагатися якось систематизувати єретичні ідеї, проти яких направив своє послання Іван. Згідно з його власною заявою, він мав на увазі багатьох єретиків (2:18; 4:1), “антихристів” за маленької літери а.
Саме послання не містить жодних вказівок на час написання. Багато богословів вважають, що воно було написане наприкінці першого століття, приблизно в той же час або невдовзі після написання Євангелії від Івана.
