7 жовтня. Рятувальник з великої літери (2 Кор 6)
У цьому випуску від 7 жовтня текст 6 розділу Другого послання до коринтян. Ісус є Рятувальником для тих, хто усвідомлює свою проблему.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
На початку звучить пісня “У Христі ми друга маєм” у виконанні Praise Band із Ірпінської Біблійної церкви. https://www.youtube.com/watch?v=J05id0TgS5o
Річний план щоденного читання
Транскрипт випуску
2 Кор 6
Спасіння є Центральною темою Євангелія, Нового заповіту. Люди потребують спасіння тому, що прабатьки Адам та Єва об’єднались із ворогом, із сатаною і передали всім наступним поколінням людей ту гріховну природу. Оскільки лише Бог є джерелом життя, то відповідно, зрікшись Його, люди стали смертні і прямують до аду. Наше положення можна порівняти з людиною, яка вирішила переплисти Атлантичний океан. Якими б чудовими плавцями ми не були – це вище людських здібностей. Отже рано чи пізно, ми всі потонемо, якщо не з’явиться поруч рятівник. Оцим Рятівником з великої літери і є Божий Син Ісус Христос. Ми називаємо Його Спасителем, бо то було головне, що Він зробив, перебуваючи на землі. Що має робити людина, яка тоне, коли підпливає рятувальник і кидає рятувальний круг? Нічого, крім того, щоб ухопитися за круга і дозволити рятувальнику витягти її на берег. Подібно до того Бог спасає нас, якщо ми серцем навертаємося до Христа. Поруч з Ісусом були розіп’яті два розбійника, і один з них, негайно після своєї смерті потрапив до раю, а інший – ні. Чому це так? Перший зрозумів, що він є грішною людиною, яка потребує спасіння, а другий вважав, що йому це не потрібно, та ще й глузував з Ісуса: “Якщо Ти справді Син Божий, то зійди з хреста, спаси Себе і нас”.
На жаль забагато людей не вважає себе потребуючими спасіння. Незважаючи на те, що як і усі люди, вони образно кажучи, тонуть, вони відмовляються від Рятівника. Це – дуже безрадісний кінець, бо Христос зробив все можливе, щоб спасти, і дуже шкода, що для багатьох – надаремно.
Отже Павло і благає, щоб коринтяни не знехтували Божою благодаттю, “Адже сказано: У сприятливий час Я вислухав тебе і в день спасіння допоміг тобі. Ось тепер — час сприятливий! Ось тепер — день спасіння!”
Послухаємо 6 розділ
Друга частина розділу присвячена важливій темі єдності і поділів. Ви пам’ятаєте, що Перше послання Павло почав, докоряючи коринтян за пристрасть до поділів між собою. Одні називалися партією Аполоса, інші Петра, ще інші – Христа… Хіба Христос поділився? – питав він. Там він заохочував коринтян бути єдиними з братами тому, що вони всі є частиною єдиного Тіла – церкви Христа. Тут він переконує коринтян не об’єднуватися з невірними, з безбожниками, з ворогами істини. “Що спільного між світлом і темрявою?”. Цей заклик виглядає зараз, у часи толерантності, як і тоді для коринтян, недоцільним. Хіба не вчив нас Ісус любити людей, бути поруч з ними? Я би сказав, що це скоріше тема самоідентифікації: хто ми є? Людина не може людиною, не ототожнюючи себе з кимось, або чимось. Неможливо об’єднатися без того, щоб перше, не усвідомити себе за щось окреме. Неможливо побратися у шлюбі із дівчиною без того, щоб перше, не усвідомити себе як хлопця, як окрему особу. Для українців конче потрібно було усвідомити себе окремою нацією, а не частиною якоїсь аморфної потвори – “єдіного народа”, щоб після того вирішувати з ким підтримувати союзні відношення.
Як християни, перш за все, ми маємо усвідомити свою ідентичність, тотожність Христу, а вже на основі цього зав’язувати стосунки із іншими людьми. І розуміти, що в деяких випадках, ніякі дружні стосунки неможливі.
