11 вересня. 1 Кор 2. Головний символ християнства

Новий Заповіт на 11 вересня: другий розділ першого послання до Коринтян. Головна тема: чому хрест є головним символом християнства, значення хресної смерті Ісуса Христа

Річний план щоденного читання

Транскрипт випуску

С самого початку цього розділу апостол Павло нагадує про свій стан, в якому він уперше прибув до Коринту у 51 р.111: “перебував я серед вас у немочі, у страху і у великому трепеті”. Деякі вбачають у цьому натяк на нібито пригнічений настрій Павла після його невдалої “битви” з афінськими філософами в Ареопазі, внаслідок чого він якийсь час міг не відчувати у собі колишньої впевненості. Наприклад, Вільям Барклі пише, що “Павло прийшов з Афін, де він вперше і востаннє спробував сповіщати про християнство, використовуючи філософську термінологію… і зазнав однієї з небагатьох невдач. Його проповідь, викладена у філософських термінах, не справила на афінян враження”.
Проте в це припущення Барклі важно повірити і ось чому.
Перш за все, важко визначити проповідь Павла в Ареопазі як невдачу. Слухачі поділились: частина бажала продовження розмови, частина відверто глузувала з апостола, а деякі навіть навернулись до Христа майже відразу. І так всюди, де лише бував апостол, він зустрічався з такою реакцією аудиторії: група, що вагається; група, що приймає істину, й звичайно, ті, хто агресивно відкидає добру звістку Євангелія.
Але головна причина “трепету та страху” апостола полягала в тому, що Павло дуже непокоївся, щоб своєю особою чи красномовністю, характерною для софістів і мандрівних вчителів, не затьмарити головного, а саме – центральної фігури Христа й Його хрестного подвигу. З попереднього розділу ми пам’ятаємо, як легко коринтяни захоплювалися особистостями й створювали своєрідні фан клуби знаменитостей. А зараз, послухаємо текст другого розділу.

Чимало людей не дуже добре розуміють значення хресної смерті Ісуса. Нещодавня дискусія навколо музею Михаїла Булгакова у Києві нагадала мені про образ Ісуса, який цей письменник створив у “Майстрі та Маргариті”. Ісус у Булгакова – слабка людина, не розуміюча, що вона робить. Ісус скаржиться Пилатові на одного з учнів, Матвія, що той, нібито пише щось своє, взагалі не те, чому Ісус вчить. Враження дуже неприємне й дуже далеке від реальності. На жаль, Булгаков не єдиний в своєму хибному розумінні Христа. Є чимало людей, які вважають Ісуса вчителем, але не згодні з тим, що Він є Божий Син, який став людиною й взяв на Себе провини всього людства й приніс себе в жертву за наші гріхи. Не існує жодної іншої можливості для людей отримати вічне блаженне життя разом із Творцем інакше, як тільки через Христа. Сам Ісус сказав: “Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя.” (Іван 5:24).

Якщо б існували інші можливості догодити Богові, опинитись у раю, то навіщо було б Божому Сину зазнавати стільки страждать від власного створіння: залишати небо, Свою силу, владу, дозволяти нікчемам принижувати Себе, катувати й нарешті вбити… Навіщо?

Деякі вважають, що спастися вони зможуть власними добрими справами, а страждання й смерть Христа на Голгофі є просто зразком мужності, прикладом терпіння, доказом Його любові до нас. Нью-Йоркський пастор Тімоті Келер вдало ілюструє абсурдність такого розуміння смерті Христа.
Уявіть, що ми ідемо разом вздовж річки і раптом я кажу вам: “Я хочу довести, як сильно я люблю вас!” З усіх сил розбігаюсь та стрибаю у річку й там тону. Чи сприймете ви цей вчинок, як доказ моєї любові до вас? Чи радше подумаєте, й цілком справедливо, що я збожеволів.
А тепер уявіть іншу ситуацію. Ми йшли й раптом ви послизнулась і впали в річку й стали тонути. Я стрибнув до вас й з останніх сил виштовхнув вас до берега, але сам не впорався з течією та потонув. У цьому випадку можна говорити, що я дійсно сильно любив вас, бо віддав своє життя заради вашого спасіння.

Так само, якщо Христос помер на хресті просто, щоб показати приклад для того, як треба любити, а не для того, щоб врятувати нас від загибелі, від пекла, від довічної смерті, то те буде прикладом не любові, а божевілля. Бо насправді Ісус легко міг уникнути арешту і тортур, і самої смерті на хресті. Але якщо врятувати людей було ніяк неможливо інакше, а лише як принести Себе в жертву за їхні гріхи і понести на собі їх покарання, тоді смерть на хресті набуває величезного значення, бо дійсно дає можливість кожній людині отримати вічне життя.

З вами був Петро Новочех у програмі “Новий Заповіт для нової України”. Божих вам благословінь. Слава Ісусу Христу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *