11 листопада. Перелюбниця й фарисеї (Івана 8)
Випуск від 11 листопада. 8 розділ Євангелії від Івана. Як Ісус Христос ставиться до грішників.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Дивитись у Фейсбуці
Попередні випуски
Транскрипт випуску
8 розділ починається з епізоду обвинувачення жінки-перелюбниці, що була спіймана на гарячому. Книжники та фарисеї шукали приводу звинуватити Ісуса, щоб дискредитувати Його перед народом. Їм здавалося, що вони змогли поставити Христа перед нерозв’язною проблемою, коли привели її до Христа і запитали: “У Законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш?” Проблема полягала в наступному: якби Він сказав, що жінку дійсно слід побити камінням, то, по-перше, Він втратив би Свою добру славу, набуту любов’ю та милосердям, і вже ніхто ніколи не назве Його другом грішників, а по-друге, Він би порушив римський закон, за який забороняв юдеям без санкції римської влади карати смертю. Якби Він сказав, що жінку слід помилувати, Його відразу могли б звинуватити в тому, що Він навчає людей порушувати закон Мойсея, що Він прощає перелюб і навіть заохочує його. Ось у цю пастку юдейські старшини намагалися зловити Ісуса.
Ісус нахилився і щось писав пальцем на землі, не звертаючи на них уваги. Що Він писав? Іван не згадує про це, але Вільям Барклі посилається на старий вірменський переклад, автори якого додали такий коментар: “Він сам, нахиливши голову, писав пальцем на землі, показуючи їм гріхи їх, і кожен з них побачив гріхи свої на камені”. Було це так, чи ні, але в будь якому разі, обвинувачі полишили місце після того, як почули слова Христа: “Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь!” Залишились лише Ісус та грішниця. Як висловився Августин “Залишилися лише великий біль та великий жаль”.
Важливо добре розуміти, як саме Ісус ставився до цієї грішниці. Чимало людей помиляються, вважаючи, що Ісус прощав легко і просто, ніби сам гріх не такий уже й важливий. Треба пам’ятати, що страшні муки, які переніс Ісус на хресті були спричинені усіма людськими гріхами, серед яких сексуальні гріхи займають величезне місце і є причиною страждань мільйонів людей, починаючи з ошуканого подружжя, дітей-сиріт при живих батьках, та закінчуючи вбивством ненароджених малят і торгівлею дітей для сексуальних втіх та порнографії.
Тому, сказавши жінці: “Я тебе також не засуджую”, Ісус додав: “Іди й відтепер більше не гріши”. По суті, Він не відмовився зовсім від осуду і не сказав: “Не хвилюйся, нічого страшного, любов все виправдовує”. Він ніби відклав винесення вироку на майбутнє. Бо, дійсно, прийде час, коли Бог судитиме кожного, зважаючи на те, що вони робили на землі.
Але головна частина 8 розділу складається і діалогів Христа з юдеями, що ставляться до Нього упереджено, іноді навіть висміюють та знущаються з Нього. Плітки про народження Ісуса без участі батька Йосипа продовжували поширюватися в народі. Юдеї брудно натякають на це, кажучи: “Де Твій Отець?… А ось ми народилися не від перелюбу…” Христа також звинувачують у біснуватості. Але головне що дратує їх до краю, це прозорі свідчення Христа про Його божественність. Тому розлючений натовп хапається за каміння з наміром забити Його на смерть, але знову ж таки, як повторює Іван, що “не прийшов Його час”, і Ісус залишив те місце неушкодженим.
