12 листопада. Юдейські небилиці (Івана 9)
У цьому випуску від 12 листопада читаємо захоплюючу історію із 9 розділу Євангелії від Івана. Христос зцілює сліпого і викриває лицемірство юдейських старшин.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Я записав усе Перше послання апостола Павла до Коринтян в одному mp3 аудіофайлі. Це видання незвичайне тим, що в ньому немає поділу на розділи. Ви будете слухати все послання як єдине ціле, саме як його слухали коринтяни. Завантажте або слухайте онлайн на моєму вебсайті
Дивитись у Фейсбуці
Попередні випуски
Транскрипт випуску
У 5 розділі ми читали, як Ісус виявив безглуздість юдейських передань щодо заборони носити ваги у суботу. Він підняв на ноги хворого, який лежав 38 років і наказав йому йти додому й забрати своє ліжко із собою, чим обурив юдейській старшин, бо за їх переконаннями в суботу навіть нести голку, заколоту в одяг, було сумнівною справою, а той небого поніс матрац! У цьому 9-му розділі Іван розповідає, як Христос уздоровлює сліпого від народження чоловіка, і робить це у такий спосіб, щоб продемонструвати нісенітництво юдейських норм стосовно праці у суботу. Треба ще раз наголосити, що Ісус не порушував Божий Закон даний через Мойсея. У євангеліста Матвія записані Його слова: “Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророків. Я не прийшов відмінити, але сповнити. Запевняю вас: доки будуть існувати небо й земля, жодна йота, жодна риска із Закону не зникне, — усе збудеться.” Отже Ісус порушував не Закон, а вигадані юдейськими релігійними авторитетами численні дріб’язкові правила, якими вони перекрутили сенс Закону, і “занедбали найважливіше в Законі: суд, милосердя та віру”. Божий задум щодо суботи Христос пояснив словами: “Субота для людини, а не людина для суботи” (Мар. 2:27); субота дана була людям для відпочинку, служіння Богові та радості. Але до часів Христа релігійні вчителі створили довгий перелік того, що є недозволена робота в субота.
Доброю ілюстрацією того є твори єврейського мудреця Маймоніда. Хоч він і творив набагато пізніше, але у продовження традиції книжників часів Христа. Маймонід написав 30 розділів стосовно суботи: що можна робити, а що ні. Він запроваджує таке поняття, як “цілеспрямована робота”, що заборонена в суботу і наводить приклади такої роботи.
Якщо хтось “має намір спочатку зібрати фіги, а потім виноград, але натомість зібрав виноград, а потім фіги, він не несе відповідальності. Фактично він зібрав усе, що забажав, але оскільки він зібрав їх не в тому порядку, яким мав намір, він не несе відповідальності, оскільки він діяв не згідно зі своїм наміром.” Взагалі заборонено запалювати чи гасити свічки, бо це буде цілеспрямованою роботою.
Однак людина звільняється від відповідальності у такому випадку: Перед людиною стояли дві свічки, одна запалена, а друга погашена. Людина мала намір спочатку запалити [ту, яка була погашена], а потім загасити другу свічку, що горіла. Але, якщо вона спочатку загасила свічку, а потім запалив другу свічку, що була погашена, вона не порушила Закон тому, що зробила це в іншому порядку, а не як планувала перед тим. І це лише за першого розділу правил Маймоніда. Юдейські мудреці регулювали навіть як і де, може людина плювати у суботу. Можна плюнути на камінь, але не на землю, бо в цьому разі слина змішується з пилом, утворює суміш, що заповнює нерівності у землі, а це є прикладом такої праці, яку робить селянин, коли оре землю і змінює її стан. Про це, у Маймоніда теж є розділ – 21-й. Для нас зараз такі правила виглядають кумедними забобонами, але в часи Христа за їх порушення людина могла бути суворо покарана. Як я розумію, Ісус навмисно уздоровив сліпого від народження, зробивши глиняну суміш із слиною, щоб кинути виклик юдейським старшинам, які ладні були вбивати людей за порушення своїх безглуздих правил, які апостол Павло охрестив “юдейськими небилицями, заповідями людей, що відвертаються від істини”.
Ще одне важливе зауваження. Коли учні побачили сліпого, вони спитали Ісуса: “Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим народився?” Це питання, яке з давніх-давен турбувало юдеїв і досі ще турбує багатьох. Юдеї пов’язували страждання з гріхом. Вони завжди розуміли, що там, де страждання, там має бути гріх.Але як могла його сліпота бути наслідком його гріха, якщо він народився сліпим? На це питання юдейські богослови давали дві відповіді.
Деякі мали дивне уявлення про гріх до народження. Вони буквально вірили, що людина може почати грішити ще в утробі матері. Уільям Барклі пише, що за днів Ісуса деякі юдеї вірили в передіснування душі. Вони запозичили цю ідею у Платона та греків. Вони вірили, що всі душі існували до створення світу в Едемському саду, або що вони були на небі, або у відомому місці, де вони чекали на вселення в тіло. І навіть до вселення у тіло вже тоді душі були добрими чи злими. Автор “Книги Мудрості” каже: “А я був розумний раб, і одержав я добру душу, радше ж, бувши добрим, я прийшов у не осквернене тіло.” Не забуваймо, що це неканонична книга, яка не є натхненною від Бога.
Другою можливою причиною недуги цієї людини був злочин його батьків. Ідея, що діти успадковують наслідки гріха батьків, вплетена в мислення всього Старого Завіту. “Я — Господь, твій Бог, Бог ревнивий, Який відплачує за гріхи батьків дітям до третього й четвертого покоління, — тим, хто ненавидить Мене” (Вихід 20:5)
Але на відміну від юдейських вчителів Ісус не намагається виводити чи пояснювати зв’язок між стражданням та особистим гріхом. Євангеліст Лука записав інші слова Христа, де Він торкався тої ж теми. “Розповіли Йому про галилейців, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами. У відповідь [Ісус] сказав їм: Чи ви думаєте, що ці галилейці, які так постраждали, були більш грішні від інших галилейців? Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі так само загинете. Або ті вісімнадцять, на яких упала силоамська вежа і побила їх, чи думаєте, що вони були більше винні від усіх людей, які проживають в Єрусалимі? Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі отак загинете!” Всі люди грішні і заслуговують на Божий суд. Отже замість того, щоб міркувати за що трапляється лихо з тим чи іншим, краще проявити милосердя до страждаючих, як це зробив Ісус для сліпого.
