9 листопада. Ісус розчаровує (Івана 6)
У цьому випуску від 9 листопада читаємо 6 розділ Євангелії від Івана. Він починається з того, що юрба оточує Христа і хоче оголосити Його царем, а закінчується тим, що біля Нього залишається лише невеличка купка учнів. Що там сталося?
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Дивитись у Фейсбуці
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Порівняння цього розділу з іншими Євангеліями, які розповідають про ті самі події, дозволяють припустити, що Іван пропускає цілий рік між 5 і 6 розділами й розповідає про чудо примноження хліба й насичення великого натовпу, що відбулося на початку третього року діяльності Ісуса Христа. Цей рік також називають роком опозиції, бо на відміну від перших двох, коли численні юрби с захопленням зустрічали Ісуса і супроводжували Його, бо Ісус творив багато чудес, тепер зростає опір Йому не лише з боку юдейської старшини, але і простого народу. 6 розділ починається з того, що юрба оточує Христа і хоче оголосити Його царем, а закінчується тим, що біля Нього залишається лише невеличка купка учнів. Що там сталося?
Коли Іван пише про чудеса Ісуса він вживає не саме слово “чудо” (грецькою “дюнаміс” – сила), але інше “семейон” – ознака. Для нього значення чудес не стільки в тому, щоб вразити свідків великою надприродною силою Христа, а в тому, щоб донести до свідків чуда якусь важливу духовну істину, що стосується Христа і Його справи. У 2-му розділі чудо перетворення води на вино – це ознака благодаті Божої, яка перетворює наше буденне життя у вино радості спасіння. Уздоровлення хворого біля басейну Витезди – це ілюстрація до тої істини, що Ісус є наше здоров’я. Чудо примноження хліба біля Галилейського моря Ісус використовує, як привід для глибокого одкровення, що Він є справжній хліб з небес. В Євангеліях немає місця для безглуздих чудес, якими кишать т.з. Житія святих, або підроблені фейкові євангелії на кшталт “Євангелії від Фоми”, або цю підробку ще називають “Євангелія дитинства”. Ось які “чудеса” зустрічаються у псевдо-апостола: “Коли хлопчикові Ісусу було п’ять років, Він …виліпив дванадцять горобців. І була субота, коли Він це зробив. …І коли Йосип прийшов на те місце і побачив, то він закричав: навіщо робиш у суботу те, що не повинно?! Але Ісус ударив у долоні і закричав горобцям: Летіть! і горобці щебечучи злетіли.” Або інше “чудо”: “(Ісус) йшов через село, а хлопчик підбіг і штовхнув Його в плече. Ісус розгнівався і сказав йому: Ти нікуди не підеш далі, і дитина одразу впала й померла.”
Кожне чудо, створене Христом, має значення, є своєрідним наочним посібником для того, щоб ми краще зрозуміли Реальність з великої літери, бо Ісус відкривав очі не лише на матеріальний світ, але і на світ духовний, про який неможливо інакше сказати, як лише за допомогою порівнянь, метафор, притч і чудес, як ознак. І навіть із такими наочними посібниками, такими ілюстраціями людям все одно було важко зрозуміти Христа. Саме таке відбулося у цьому 6 розділі. Ісус навчав людей істині про духовний хліб, що Він є духовною їжею і Своєю жертвою, смертю на хресті, Своєю кров’ю дасть людству вічне життя, але вони послухали, знизали плечима и пішли від Нього геть.
