21 жовтня. Боріться за віру! (Послання Юди)
У цьому випуску від 21 жовтня текст Послання Юди. Попередження про небезпеки останніх часів.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Транскрипт випуску
Сьогодні ми читаємо дуже коротке послання, послання Юди, яке навіть, не було поділене на розділи, а лише на вірши. Хтось пожартував про це послання: “Дивись, якого доброго листа написав Юда перед тим, як повісився!”
Звичайно ж автором цього послання не був Юда Іскаріот, який зрадив Христа. Тут йдеться про зовсім іншу людину на ім’я Юда. До речі, дуже популярне ім’я серед євреїв, найчисленніше плем’я теж носить ім’я Юди.
Автор Послання Юди починає його короткими словами про себе: ” Юда, раб Ісуса Христа, брат Якова “. Більшість богословів сходяться на тому думці, що Юда був братом Ісуса, сином Марії та Йосипа, що народилися у них після Ісуса Христа, і, отже, слово “раб” він може вживає тому, що не вважаючи себе гідним іменуватись “братом” Ісуса Христа. Знову ж таки, і інші апостоли називали себе рабами Господа, це – загальновживана самоназва. Деякі необізнані читачи вважають, що це є ознакою рабського духу, який християнство культивує серед людей. Насправді, все навпаки. Якщо людина вважає себе рабом Ісуса Христа, вона ніколи добровільно не стане рабом людей. І навіть, якщо її силою поневолять, внутрішнє вона залишається вільною. Так відчували себе християни в часи радянської влади. Їх переслідували, звільняли з роботи, виганяли з ВУЗів, інколи навіть слали до таборів та вбивали, але вони ніколи серцем не визнавали комунізм, ніколи не були ладні вірити у безбожні ідеї та вклонятися тиранам. Бо вони вже були рабами Божими, й тому не згоджувалися робити те, що є гидким для Бога. З іншого ж боку, ті безбожні громадяни, які вважали принизливим коритися Богові, швидко перетворювалися на рабів тоталітарного уряду. На жаль, чимало українців було покірливими рабами і слухняними інструментами насильства, що чинилося комуністами СРСР.
Яків, брат Юди, був одним із керівників Єрусалимської церкви (Дії 15:13) і автором однойменного послання, послання Якова.
Що стосується того, чи був Юда апостолом, то, судячи з вірша 17, сам він себе апостолом не вважав. Принаймні, його не було серед 12-ох учнів, що були вибрані Ісусом.
Вчені дотримуються різної думки щодо дати написання цього послання, оскільки з самого тексту не ясно, ні кому воно було адресоване, ні які саме єретичні групи мав Юда на увазі. Більшість однак вважає, що послання було написано між 67 і 80 роками першого століття від РХ. Можливо, Юда відчував на собі сильний вплив апостола Петра, який написав своє друге послання у 67 році. Петро передбачав, що лжевчителі “з’являться” у майбутньому (2 Пет. 2:1; 3:3), а Юда пише про них, як про тих, які вже “вкралися” до Церкви (Юд. 1:4). Можливо, то була якась гностична єресь, які почали заражати церкви вже в першому столітті.
Послання Юди не втрачає своєї актуальності в наші часи, особливо, коли бачимо, що відбувається з російськими церквами, як вони утворюються на “безводні хмари, гнані вітрами, безплідні осінні дерева, блукаючі зорі”, які не тримаються непохитної Скелі нашого Господа Ісуса Христа, а несе їх туди, куди дме вітер, і роблять не те, що заповідує їм Господь, а те, до чого заохочує їх безбожна влада.
