У цьому випуску від 2 січня читаємо перший розділ Євангелії від Луки про передісторію народження Ісуса Христа.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Євангелія від Луки — це перша книга, написана супутником апостола Павла Лукою. Друга — Дії Апостолів є продовженням Євангелії. Твори Луки складають майже третину Нового Заповіту. Судячи зі вступу до Євангелії, Лука написав її як історик-дослідник: він ретельно вивчив першоджерела, які були в його розпорядженні. Він розмовляв з очевидцями подій, виявив низку подробиць, пов’язаних із дитинством та юністю Ісуса Христа, які, можливо, дізнався від Марії. Дослідники з Далласької семінарії вважають, що Лука мав також контакти при дворі царя Ірода.
Якщо виходити з того, що книга Дій Апостолів була написана до початку гонінь на християн, розв’язаних Нероном у 64 році за Р. Х., то Євангелія від Луки мала бути написана кілька років раніше. За браком точних даних, можна припустити, що Євангелія була написана між 57 і 60 роками, коли апостол Павло перебував в ув’язненні в Кесарії два роки, отже, Лука, як супутник Павла, мав час та можливість провести необхідні дослідження в Палестині.
Лука присвятив Євангелію якійсь поважній особі за йменням Теофіл. Час не зберіг для нас жодних подробиць щодо тієї особи, тому деякі навіть вважали, що Теофіл, грецькою — боголюб, це — узагальнене ім’я всіх, хто любить Бога. У будь-якому разі, Лука мав на меті зміцнити віру читачів Євангелії, щоби показати їм, що їхня віра в Христа грунтується на історичному факті.
Здається, що читацька аудиторія Луки складалася радше з язи́чників, ніж юде́їв. Про це свідчать кілька моментів.
Згадуючи географічні місця в Юдеї, Лука часто супроводжує їх поясненнями щодо розташування (4:31; 8:26; 21:37; 23:51; 24:13). Якби він звертався до єврейських читачів, то потреби в цьому не було б.
Родовід Ісуса (3:23–28) він простежує до Адама, а не до Авраама, як Матвій, — з тим, мабуть, щоби показати, що Христос належить усьому людству, а не лише єврейському народові.
Говорячи про час народження Христа (2:1) і початок служіння Іоанна Хрестителя (3:1), Лука датує вказівкою на роки правління римських імператорів і місцевих правителів тих днів.
Євангеліст вдається до низки слів, які читачам-язичникам були більш знайомі, ніж відповідна їм єврейська термінологія. Так, «вчителя» він називає не єврейським «равві», а грецьким словом дідаскалос.
Цитуючи зі Старого Завіту, Лука користується грецьким перекладом — Септуагінтою.
У Луки порівняно небагато йдеться про виконання старозавітних пророцтв, оскільки для язичників ця тема була не така важлива, як для євреїв. Лука, на відміну від Матвія, лише один раз коментує події посиланням на виконання старозавітних пророцтв (3:4).