9 вересня. Молитва нужденного (Пс.102)
Щоденне читання Нового Заповіту, Псалтиря та Притч Соломона у перекладі Рафаїла Турконяка.
Молитва нужденного, коли він, убитий горем, виливає перед Господом свій жаль.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт
ПСАЛОМ 102
1 Молитва нужденного, коли він,
убитий горем, виливає перед Господом свій жаль.
2 Господи, вислухай мою молитву,
нехай мій зойк дійде до Тебе!
3 Не відвертай від мене Свого обличчя в день моєї скрути. Нахили до
мене Своє вухо, коли я волаю до Тебе,
і дай негайно мені відповідь.
4 Адже мої дні зникають, як дим, —
мої кості тліють, як жар вогнища.
5 Моє серце висохло наче скошена
трава, так що я забуваю їсти свій хліб.
6 Від голосного мого стогнання моє
тіло прилипло до моїх кісток.
7 Я уподібнився до пелікана в пустелі, — я став, як та сова серед руїн.
8 Я не сплю й стогну у наче самотній птах на даху.
9 Упродовж цілого дня наді мною
глузують мої вороги; ті, що знущаються з мене, стали проклинати моїм іменем.
10 Наче хліб, я їм попіл, а свій напій я змішую зі сльозами
11 через Твій гнів і обурення, оскільки, піднявши мене, Ти знову штовхнув
додолу.
12 Мої дні, як зникаюча тінь, — я
в’яну, як трава.
13 Але Ти, Господи, пробуваєш вічно, і пам’ять про Тебе — з покоління
в покоління.
14 Ти повстанеш і змилуєшся над
Сіоном, бо пора його помилувати, оскільки надійшов слушний час.
15 Адже Твої слуги полюбили його
каміння, — їм дорогий навіть його порох.
16 Народи боятимуться Господнього
Імені, а всі царі землі — Твоєї слави.
17 Коли Господь відбудує Сіон, Він
з’явиться у Своїй славі.
18 Він почує молитви знедолених і
не знехтує їхнім благанням.
19 Нехай це запишуть для майбутніх
поколінь, аби народ, який пізніше
утвориться, прославляв Господа.
20 Адже Він дивиться з висоти
Своєї Святині, — Господь споглядає з
небес на землю,
21 аби чути стогони в’язнів й визволяти дітей, приречених на смерть;
22 щоб сповіщати на Сіоні Господнє
Ім’я і славити Його в Єрусалимі,
23 коли народи й царства зберуться
разом для служіння Господу.
24 Він виснажив протягом дороги*
мою силу, а мої дні скоротив.
25 Тому я кажу: Боже мій, не забирай
мене в половині мого віку, адже
Твої літа тривають з роду в рід.
26 Ти на початку заснував землю, —
і небеса є ділом Твоїх рук.
27 Вони загинуть, а Ти залишишся.
Всі вони, мов одяг, постаріють. Ти їх
заміниш, наче одяг, і вони проминуть.
28 Але Ти — Той Самий, і літам
Твоїм кінця немає.
29 Діти Твоїх слуг також житимуть,
і їхнє потомство постійно буде перед
Тобою.