У цьому випуску від 9 травня починаємо читати листа апостола Павла до солунян. Місто та церква.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Апостол Павло вперше проповідував Євангелію в Солуні під час своєї другої місіонерської подорожі. У Троаді Павло побачив у видінні чоловіка з Македонії, що кликав на допомогу. Відповідаючи на цей заклик, апостол перейшов до Європи і проповідував у Филипах, великому місті Македонії, римській колонії. Через низку обставин апостол та його супутники були змушені залишити Филипи та просунутися приблизно на 150 км на захід до наступного великого населеного пункту, Солуня (Дії 17:1–9). Професор Даласської Теологічної Семінарії Томас Констебл у вступі до Послання до Солунян пише, що за історики оцінюють населення Солуня в ті часи приблизно 200 000 мешканців. Здебільшого, то були греки, але також проживало там чимало римлян. Люди зі Сходу та євреї також перебували там. Скрізь, де в стародавньому світі процвітала торгівля, можна було знайти єврейських купців. Отже, юдейська синагога у Солуні була великою та впливовою; багато грецьких прозелітів відвідували її.
Павлові, як освіченому знавцю Закону, дали змогу вчити в синагозі. Його послання, як підсумував Лука, складалося з двох пунктів: Старий Завіт навчав про страждаючого, вмираючого, воскреслого Месію; і ці передбачення сповнилися в Ісусі з Назарета. Павло також, можливо, навчав, що Ісус Христос повернеться, щоб виконати інші месіанські пророцтва (Дії 17:7). У Солунських посланнях Павло намагався відповісти на запитання, які виникли з його вчення. У результаті проповіді Павла, кілька людей були навернені до Христа. Але євреї-нехристияни вдалися до наклепів, щоби позбутися Павла. Вони звинувачували його в тому, що він, начебто, навчав не підкорятися римським законам та цезарю. То було серйозне звинувачення, однак, міські правителі добре розуміли мотиви тих заздрісних єврейських фанатиків. Павла не заарештували, але він усе ж був змушений покинути Солунь. Християни, що там залишилися, і далі потерпали від переслідувань, проте не тільки з боку юдеїв, але також і з боку язичників, підбурюваних фанатичними юдеями. Святий Дух спонукав Павла написати це послання, щоби підтримати новонавернених християн стояти міцно у вірі, незважаючи на переслідування. Текст Дій Апостолів 17 і 18, а також саме це послання до солунян свідчать, що Павло написав це послання з Коринта десь між 50 і 54 рр.