9 квітня. Звільнення народів (Мр.8)
У цьому випуску від 9 квітня читаємо Євангелію від Марка, розділ 8. Ісус знову прийшов до Десятимістя, де ще рік тому Його не хотіли бачити.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Навіщо зібрався цей величезний чотиритисячний натовп? Поза всяким сумнівом, цей інтерес був спричинений зціленням глухонімого, про що ми довідалися в попередньому розділі. Але один коментатор Біблії зробив надзвичайно цікаве припущення. У Мк 5:1–20 ми вже читали про зцілення Ісусом одержимого бісами, цілим легіоном бісів. Те чудо теж сталося в Десятимісті — регіоні, населеному переважно язичниками, чому ми й бачили там 2000 стадо свиней. Тоді мешканці Десятимістя просили Ісуса піти з їхньої землі, а звільнений від бісів хотів піти з Ісусом, та Ісус відіслав його до його дому, щоб він там розповів, що вчинив із ним Господь. Чи можливо, щоб частина цього величезного натовпу прийшла в результаті місіонерської діяльності того колишнього одержимого бісами? Тоді ми маємо наочний приклад того, що може зробити для Христа свідчення однієї людини? Джон Буньян, відомий протестантський класик, автор книги-алегорії «Подорож пілігрима» розповідав, що він зобов’язаний своїм наверненням до Христа випадково почутій розмові кількох старих бабусь, що грілися на сонці, розмовляючи «про нове народження, про Божу роботу у їхніх серцях». Вони говорили, що Бог дав їм, що Він зробив для них.
Це зауваження нагадало мені про власний досвід перебування на росії на початку 90-х років. Деякий час я працював у команді маріупольського місіонера в Удмуртії. Удмурти тоді були начебто православні християни, але насправді сповідували синкретичну релігію — суміш язичництва з православ’ям; вони жили у полоні забобонів й окультні ритуали супроводжували їхнє життя з народження до смерті. Той місіонер із Маріуполя був потужним проповідником Євангелії, через якого Бог творив навіть чудеса уздоровлення та вигнання бісів. Якось він розповів, що на початку служіння в Удмуртії він відчував страшний духовний тиск, подих смерті, спонукання кинути все та повернутися додому. Подібну до того історію я почув також від іншого місіонера, зі Сполучених Штатів, який приблизно в той же час перебував в удмуртському краї і боровся із сильним почуттям духовного гніту, невідомим йому раніше. Але минуло кілька років активної євангелізації в Удмуртії, створилося чимало нових церков, і духовна атмосфера суттєво змінилася. Я схильний вважати, що християнська спільнота своєю активністю істотно обмежила діяльність бісів, які до того почувалися хазяями тої землі, як колись у часи Христа в Десятимісті.
Євангелія Ісуса Христа має постійно лунати в Україні, щоб ніколи ніякі біси не почувалися привільно на українській землі.
