4 лютого. Перші 3000 спасених (Дії 2)

У цьому випуску від 4 лютого читаємо 2-й розділ Дій Святих Апостолів. Сходження Святого Духа, промова Петра, навернення людей до Христа.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.

Річний план щоденного читання

Дивитись у YouTube

Попередні випуски

Транскрипт випуску

Події, описані в другому розділі називають днем народження Церкви. Церква Христа не є простим зібранням людей, а громадою, до якої зійшов сам Господь Дух Святий. Саме це відбулося на день П’ятдесятниці, коли апостоли разом з іншими учнями виповнилися Духа Святого й через це одержали силу проповідувати Євангелію світові. Серед християн-протестантів є потужний рух віруючих, які називають себе п’ятидесятниками на честь цієї події. П’ятдесятниця (єврейською Шавуот — свято тижнів) — це щорічне свято, яке припадало на 50-й день після Пасхи. У християнському календарі, ми святкуємо цю подію в день Трійці.

У книзі Дій Апостолів постійно підкреслюється роль третьої особи божества — Бога Духа Святого. Без Нього неможливо уявити церкву апостолів. Майже в кожному розділі книги згадуються надприродні прояви сили й мудрості Святого Духа.Саме Дух Святий перетворив заляканих учнів Христа на сміливих апостолів, яких не спинили ані загрози юдейських старших, ані, репресії могутнього апарату Римської імперії.

Варто звернути увагу на структуру проповіді апостолів. Ми добре бачимо її на прикладі першої, наведеної в Діях, промови апостола Петра. В першу чергу, він нагадує слухачам про великий злочин, у якому ті узяли участь — засудженні та вбивстві Божого Месії, Ісуса Христа. Якщо люди реагують на цю проповідь позитивно, визнанням своїх гріхів, апостоли пропонують їм рятівний вихід зі становища: покаяння та хрещення в Ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів. Подібно до того, апостол Павло, звертаючись до язичників, вказує на їхні гріхи — поклоніння ідолам, моральну розбещенність, а також на загрозу майбутнього суду Божого. На перший погляд, дивно, що апостоли, упродовж усієї книги, жодного разу не згадують про Божу любов до людей. У всіх двадцяти вісьмох розділах книги Дії Святих Апостолів взагалі не трапляється слово «любов». Чи не дивно, що книга про проповідь Євангелії та заснування перших церков ігнорує таке важливе слово?

Але, якщо поміркувати, то апостоли цілком мали рацію. Якщо людина не усвідомлює своєї зіпсутості, своїх гріхів перед Богом, то проповідь про Божу любов ще далі погіршить її духовний стан. Людина ще більше утвердиться у вірі у власну праведність і думатиме, що вона така добра, їй ні за що каятися — тож, звичайно, Бог її і любить за те. А як інакше?!
Це — одна із поширених помилок, які роблять сучасні євангельські проповідники, що побоюються образити слухача, зачепити його гординю, викрити порочну любов до себе дорогоцінного. Натомість вони запевняють грішника в Божій любові до нього. І сучасний нарцис сприймає таку проповідь, як благословення до продовження гріховного способу життя, аби не каятися, не змінюватися, не шукати Бога і його правди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *