У цьому випуску від 31 березня читаємо Псалми Давида 36 і 38. Чому Україна на відміну від московії виборює свою свободу, й українці спроможні побудувати вільне суспільство?
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Чому московія ніколи не була й не буде вільною? Чому Україна була вільною, а коли її закріпачували, виборювала свою свободу, і цього разу переможе й залишиться вільною? Свобода є духовною цінністю, яка уподібнює людину своєму Творцеві. Якщо народ не вірить у Бога, як він зображений у Біблії, він не може сказати разом з авторами американської Декларації незалежності: «Ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними; що Творець обдарував їх певними невідчужуваними правами, до яких належать Життя, Свобода і прагнення Щастя; що Уряди встановлюються між Людьми на те, щоб забезпечувати ці права, а справедлива влада урядів походить зі згоди тих, ким вони урядують». Для українця ці слова звучать дуже природньо, вони, дійсно, для нас самочевидні, а ось для московита — щось незрозуміле й чуже.
Різниця полягає в тому, що московія так і не стала християнською. Біблія так і залишилась невідомою книгою, а її цінності чужими для пересічного росіянина. Діяльність московського патріархату доводить, що московське православ’я не є християнством, а якоюсь сумішшю язичницького обожнювання стихійних сил та поклоніння вождям, що маскується за християнською термінологією. Ось як характеризує московитського православного їхній же письменник Бєлінскій у листі до Гоголя:
«Невже Ви щиро, від душі, заспівали гімн мерзенному російському духовенству, поставивши його незмірно вище за духовенство католицьке? Припустимо, Ви не знаєте, що друге колись було чимось, між тим, як перше ніколи нічим не було, окрім як слугою і рабом світської влади. Але невже і справді Ви не знаєте, що наше духовенство перебуває в загальній зневазі в російського суспільства?
Про кого російський народ розповідає похабну казку? Про попа, попадю, попову дочку та попового працівника. Кого російський народ називає: дурна порода,… жеребці? — Попів… На Вашу думку, російський народ — найрелігійніший у світі: брехня! Основою релігійності є пієтизм, благоговіння, страх Божий. А російська людина вимовляє ім’я Боже, чухаючи собі дупу. Він говорить про ікону: годиться молиться, не годиться горщики покривати. Придивіться уважніше, і Ви побачите, що це за своєю натурою глибоко атеїстичний народ. У ньому ще багато забобонів, але немає і сліду релігійності.
(Лист В. Г. Бєлінского до М. В. Гоголя від 15/3 липня 1847 р.)
Більшовицька революція довела, що московити — «глибоко атеїстичний народ». Роки совєцької влади далі поглибили російський атеїзм. Те, що більшість росіян вважає себе православними, не змінило того факту, що в «ньому ще багато забобонів, але немає і сліду релігійності» і московська патріархія нічого не зробила, щоб навернути людей до Христа, бо й сама є не церквою Христа, а культом, що обслуговує владу.
Люди з такою ментальністю здатні на «бунт бєссмислєнний і бєспощадний», а ось на революцію гідності, на збудування країни вільних людей — ніяк. Навіть ті російські опозиціонери, що борються з путіним, якщо захоплять владу побудують таку ж систему поневолення, яка є зараз, бо для того, щоби побудувати вільне суспільство, для того треба вважати «за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними; що Творець обдарував їх певними невідчужуваними правами, до яких належать Життя, Свобода і прагнення Щастя». Але ні про-путінські, ані анти-путінські політичні діячі на московії не вірять у такого Творця. Тому, як казали в популярному жарті 90-х: на росії коли не створюють нову політичну партію, усе одно виходить КПСС.
Віра у Бога-Творця, про якого говорить Біблія, є запорукою української свободи.