У цьому випуску від 30 березня читаємо Послання Павла до Филимона. Історія раба-втікача Онисима.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Понад два роки під час своєї третьої місіонерської подорожі Павло служив у Малій Азії серед жителів Ефеса. Це був успішний період для апостола язичників, який бачив багато навернених як серед жителів Ефеса, так і серед гостей міста. Одним із навернених був чоловік на ім’я Филимон із сусіднього міста Колоси. Він певний час служив разом із Павлом. У Филимона був раб на ім’я Онисим, який, ймовірно, поцупивши дещицю грошей свого пана, втік із Колосів до Риму в надії, що зможе розчинитися у величезному місті, де проживало близько 400 тисяч рабів. Опинившись у Римі, Онисим випадково, чи краще сказати, за Божим провидінням, натрапив на апостола Павла, почув його свідоцтво про Ісуса Христа й повірив у Бога, став християнином, і чимало допомагав апостолові. Із часом, на великий подив для обох, виявилося, що вони мають спільних знайомих, що Онисим втік від Филимона. Що робити? Павлові дуже не хотілося втрачати такого чудового помічника, який став дійсно новою людиною в Христі. З іншого боку, він не бажав приховувати правду від Филимона. Отже, десь у 60 чи 61 році нашої ери, перебуваючи в першому римському ув’язненні, Павло пише особистого листа Филимону й переконує його прийняти Онисима вже не як раба, а як брата в Христі. Павло, начебто, благає Филимона простити Онисима, навіть обіцяє відшкодувати збитки, але водночас нагадує Филимонові, що він зобов’язаний апостолові своїм життям, не кажучи вже про якісь гроші.
Лист до Филимона може розглядатися, як християнська відповідь до проблеми рабства. Очевидно, що раптове скасування рабства, як соціального та економічного інституту, занурило б у хаос всю імперію, завдавши шкоди й панам, і рабам. Тому християнське вчення про те, що «Немає… раба, ані вільного… у Христі Ісусі», пов’язане зі зміною ставлення панів до рабів, як до братів, а не як до майна, стало найкращим шляхом до скасування рабства.