У цьому випуску від 25 червня читаємо Псалтир, псалми 67-68. Які війни є справедливими?
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Біблія є реалістичною книгою. Боже Слово змальовує світ, яким він є, а не створює утопічну картину царства любові на землі. Лише сам Бог на нових небесах та землі побудує Своє Царство, де вже не буде плачу та горя, кривди і зла. А до того, людство постійно буде потерпати від наслідків гріхопадіння: природних катаклізмів, хвороб тіла й душі, конфліктів між людьми, війн тощо. Церква Христа с самого початку шукала засобів полегшити страждання людей на землі. Християни засновували лікарні та школи, ризикували життям надаючи допомогу жертвам епідемій, а серед іншого, намагалися приборкати притаманну людям схильність до жорсткості, особливо, під час воєнних дій. Тому, ще Аврелій Августин, богослов 4–5 століть, сформулював головні принципи справедливих війн, а пізніше Тома Аквінський систематизував їх.
З біблійної точки зору, війни є злом, проявом гріховної натури людей: властолюбства, заздрощів, гніву, жадібності, жорстокості тощо. Однак, як і в багатьох інших конфліктах, у війнах часто є агресори та жертви агресії, як, наприклад, в окремому випадку зґвалтування є ґвалтівник та його жертва. Тому й відношення до них відрізняється: ми засуджуємо гвалтівника й виправдовуємо право жертви на самозахист.
Отже, існують умови, при яких війна, хоч і залишається злом, є кращою за альтернативу. Що це за умови? У 1993 році, Католицька конференція США заявила: «Силу можна використовувати лише для виправлення серйозного суспільного зла, тобто агресії чи масового порушення основних прав людини цілого населення». Отже, масове знищення євреїв у Холокості було достатньою причиною для ведення війни проти нацистської Німеччини. Подібно до того, якби Захід почав війну проти Радянського Союзу у 1932–33 роках із метою зупинити Голодомор — знищення мільйонів українців, та війна була б морально виправданою.
Неспровокована, безпідставна російська агресія стала умовою для справедливого спротиву українського народу. Бо, хоча тисячі українців, військових та цивільних, гинуть під час війни — загроза з боку московитської влади, яка історично знищувала мільйони українців та не шкодувала і своїх власних громадян, є набагато більшою. Історія СРСР наводить чимало доказів того, що не кожний мир є кращим за війну. Доля тих людей, які загинули під час громадянської війни виглядає кращою на тлі тортур та страждань тих, хто залишився живим і згодом потрапив у жорна ГУЛАГу або жив у постійному страху. Отже, які головні принципи справедливої війни сформулювали Августин та Тома Аквінський?
Вони поділяються на дві частини. Перша встановлює право на початок війни — jus ad bellum, а друга регулює правильну поведінку під час війни — jus in bello.
Jus ad bellum
Компетентний орган
Тільки належним чином створені державні органи можуть вести війну. Справедлива війна може бути розпочата законною владою, яка підтримує правосуддя. Про це пишуть апостоли, зокрема Павло та Петро: «Правителі страшні не для добрих діл, а для злих. Хочеш не боятися влади? Роби добро — і матимеш від неї похвалу. Правитель — Божий слуга, він тобі на добро. А якщо зло робиш, бійся, бо не даремно він носить меч. Він є Божим слугою, який відплачує покаранням тому, хто чинить зло.» (Рим.13). «Отже, підкоріться всякій людській владі задля Господа, — чи цареві, як володареві, чи правителям, як від Нього посланих, аби карати злочинців і хвалити тих, хто чинить добро.» (1Петр.2:13–14).
Цей принцип виключає диктатури, репресивні режими на кшталт радянського чи нацистського, бо самі режими були беззаконні, тож війни, які вони вели, були несправедливі.
Ймовірність успіху
Війна тоді вважається справедливою, коли наявні вагомі підстави для сподівань, що цілі справедливої війни є досяжними. Ісус казав: «Який цар, ідучи на бій проти іншого царя, спершу не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами війська зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? Коли ні, то як той ще далеко, шле до нього посланців і просить примирення.» (Луки 14:31–32).
Очевидно, що знати напевно заздалегідь імовірний результат війни майже неможливо. Численні експерти віщували неминучу поразку України, але сьогодні вже росіяни тривожаться щодо майбутнього своєї держави. Біблія надає приклади перемог ізраїльтян у справедливих війнах, коли шанси на перемогу були мізерні, але Божа допомога та завзяття воїнів виганяли ворогів із ганьбою.
Останній засіб
Нарешті, останній принцип початку справедливої війни передбачає, що всі невійськові варіанти вичерпані, мирні перемовини або неможливі, або безплідні. Як у разі російської агресії, коли москва висувала заздалегідь неприйнятні вимоги, що означали знищення української державності, а після Бучі та Маріуполю стало очевидно, що ціль — знищення українського народу як такого.
Jus in bello
Що стосується правил ведення війни (jus in bello), вони теж мають бути справедливими.
Військові цілі
Воєнні дії повинні бути спрямовані проти ворожих комбатантів, а не проти цивільних. Заборонено бомбардування цивільних житлових районів, які не мають законних військових цілей, вчинення терористичних актів або репресій проти цивільних осіб або військовополонених. Крім того, комбатантам не дозволяється атакувати ворожих комбатантів, які здалися, потрапили в полон, отримали поранення і не представляють безпосередньої загрози.
Коли ми подивимося, що зробила російська армія з Маріуполем, Бахмутом, з Каховською ГЕС, як російські ракети руйнували цивільну інфраструктуру, аби завдати якнайбільше страждань мирному населенню, то розуміємо, що російська агресія є безперервною низкою злочинів.
Пропорційність та воєнна необхідність
Війна має регулюватися принципом пропорційності та воєнної необхідності. Воєнні дії мають бути спрямовані на розгром ворожих військових сил, а не руйнування країни. Із цим принципом пов’язана й заборона деяких видів зброї: ядерної, хімічної чи біологічної. За світовим консенсусом, ядерна зброя є засобом стримування агресії, а не ведення бойових дій. Постійні загрози від російських офіційних осіб застосування тактичної ядерної зброї є нахабним порушенням правил війни.
Jus post bellum
Друга світова війна довела необхідність справедливого післявоєнного устрою — Jus post bellum. Ці правила встановлюють правосуддя після війни, і стосуються мирних договорів, сплати репарацій, реконструкції зруйнованої інфраструктури, відновлення навколишнього середовища, а також покарання за військові злочини.
Podcast: Download (Duration: 19:10 — 17.5MB) | Embed
Подписаться: Email | RSS | Подписаться на "Американский эксперимент"