У цьому випуску від 24 квітня читаємо Перше послання Петра, розділ 5. Серед героїв віри видатне місце займає отець Іван Кипріан.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Завершальний розділ Послання апостола Петра. Він звертається до пасторів, щоб вони, як Христос – Пастир з великої літери, дбали про людей. “Коли з’явиться Архипастир, – пише він старійшинам церков, – ви одержите нев’янучий вінець слави.” Сьогодні я хочу розповісти про одного з таких пастирів – о.Івана Кипріяна. Текст про нього я взяв із допису Valentin Svit на ФБ, а деталі переглянув в інших джерелах.
Маловідомий широкому загалу простий священик з Немирова Іван Кипріян мало чим відрізнявся від отців УГКЦ свого часу – початку 20 століття. Освічений, шляхетний він служив Богу та своєму народу. Був диригентом хорів, автором духовної музики, записував народні пісні, пропагував твори Д. Бортнянського, А. Вахнянина, О. Нижанківського, В. Матюка та інших композиторів.
Комуністичним режимом СРСР був заарештований і засланий до Сибіру. Там о.Кипріян опікувався понад сімдесятьма дітьми. Щодня він правив Службу Божу, для тих, хто зійшов з розуму, і паралізованих дітей. Тулив до себе тих нещасних і гірко ридав разом з ними. Померлих дітей о. Іван сам хоронив, обережно несучи легеньке тільце на руках і шепчучи молитви за упокій дитини. Усі дорослі в’язні глибоко поважали його і допомагали оберігати дітей на відміну від червонозорих садистів. Одного разу отцеві Іванові таємно повідомили, що енкаведисти забрали 20 дітей не для медичного огляду, а на розстріл і закрили їх у клітці без даху, аби зранку розстріляти серед снігів. Нещасні діти ридали і кликали о. Кипріяна, щоб до них прийшов. Невдовзі почалася жахлива хуртовина. Заметіль тривала чотири дні і розстріл відложено на пізніше. Як метелиця скінчилася, то сторожі знайшли тіло о. Кипріяна в клітці разом з замерзлими дітьми. Він ще тримав руку одного хлопчика”. Сталася ця трагедія у 1924 році.
Весь світ знає про святого Максиміліана Кольбе, священика-францисканця, який в Освенцімі сам зголосився на розстріл замість багатодітного батька, на якого випав жереб.
Всі чули про Януша Корчака, польського педагога, який добровільно пішов у газову камеру разом зі своїми вихованцями. Настала черга сповістити світу і про отця Івана Кипріяна.