19 квітня. Психотерапевт царя Давида (Пс.39-40)
У цьому випуску від 19 квітня читаємо псалми Давида, 39 і 40. Чому Давидові не потрібен був психотерапевт. Думки Алекса Штайнгардта (Канада).
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Перш, ніж послухати ці псалми, пропоную вашій увазі думки християнського публіциста з Канади Алекса Штайнгардта щодо характеру поклоніння Давида Богові.
«Іноді запитують, як би ми ставилися до Христа, якби Він жив у наші часи. Найімовірніше, найбільше розчаровані були б лідери думок та елітарна верхівка. Ну так само, як і 2000 років тому. А от якби цар Давид жив серед нас та організував служіння хвали й поклоніння? Радше за все ми не сприйняли б і його. Бо в текстах пісень були б такі рядки:
«Підіймись, Господи! Врятуй мене, мій Боже! Ти побив усіх ворогів моїх,
поламав щелепи та зуби нечестивців» (Пс 3:8).
Зверніть увагу!… Це акт поклоніння Богові з усвідомленням того, що робить Бог саме з ворогами Давида. І Давид не боїться проголошувати правду. Він не був затьмарений страхом сектантської любові. Сьогодні б йому сказали, що так співати не можна, що в тебе зіпсоване серце. Але секрет щирого серця Давида в тому, що він міг виливати все перед Богом. Йому не потрібні були коучи, марафони особистісного зростання та служіння СОЗО. Він чудово справлявся з гнівом, поклоняючись цим Богові. Тому що він знав — якщо ворога не зупинити, то ворог зупинить твоє поклоніння.»
Від себе додам, що на мою думку, багато психологічних проблем серед християн, внутрішнього болю через те, що ми боїмося відкривати Богові всі свої почуття, вважаючи, що негативні емоції, гріховні пристрасті треба ховати від Нього, начебто Він не бачить їх ще до того, як ми усвідомили їх в собі. Замість того, щоб ховати в собі заздрість, гнів, ненависть, пожадливість, роздратування, зневіру, страхи — краще зробити їх частиною наших молитов. До речі, саме це Давид і робив. Головне тут – не лукавити перед Богом, а бути гранично щирими, чесними перед Ним, а також не впасти в спокусу, щоби почати вважати свої гріховні почуття чимось нормальним. Саме тому і треба в молитві виносити їх на Боже світло, перед Господні очі, щоб Він звільнив від них і заспокоїв душу. І Він робить це краще, кажу вам, за будь-якого психотерапевта.
