18 травня. Секрет успіху Заходу (2 Сол.3)

У цьому випуску від 18 травня читаємо Друге послання до солунян, розділ 3. Павло викладає принципи християнської трудової етики.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.

Річний план щоденного читання

Дивитись у YouTube

Попередні випуски

Транскрипт випуску

Протестантська Реформація Мартіна Лютера та Жана Кальвіна повернула християн знову до першоджерел — до Біблії, до Євангелій та послань апостолів, відклавши вбік численні передання — твори пізніших християнських авторів, які часто суперечили один одному, а що найгірше — суперечили Божому Слову. Однією з популярних ідей було розподілення християн на клір та мирян, і відповідно їх діяльність. Служителі церкви займались «святою» богоугодною працею, а решта — «мирською», не такою приємною для Бога. Реформатори довели, що поділення християн на клір та мирян суперечить вченню апостолів. Апостол Петро, наприклад, писав християнам, не поділяючи їх на різні категорії «святості»: «А ви — рід вибраний, царське священство, святий народ, придбаний, аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла.» (1 Петр. 2:9). Відповідно й розподіл діяльності на «святу» й «несвяту» суперечив Новому Завіту. Спираючись на Боже Слово, Мартін Лютер зауважив про працівників, що «навіть їхня, здавалося б, світська діяльність є поклонінням Богові та слухняністю, приємною Богові». Йому приписують вираз: «Християнський швець виконує свій обов’язок не тим, що ставить хрестики на черевиках, а тим, що виготовляє гарне взуття, бо Бог зацікавлений у високій якості». Це те, що згодом німецький економіст Макс Вебер назвав протестантською етикою праці», яка відповідає вченню апостолів: «Що тільки робите, робіть від душі, наче для Господа, а не для людей.» (Кол.3:23).
Тут у 3 розділі апостол Павло приділяє велику увагу питанню праці та корисної для громади трудової діяльності. Він, навіть, пропонує вжити засоби церко́вної дисциплі́ни, громадський осуд тих людей, які не працюють, а стають тягарем для громади: «Якщо хто не хоче працювати, хай не їсть.» (2 Сол. 3:10). Цей вислів нахабно поцупили в Павла радянські комуністи, розвішуючи гасла: «Хто не працює, той не їсть».
Саме ця євангельська етика праці перетворила країни протестантського Заходу на високорозвинені економіки та дала потужний імпульс до нечуваних інновацій, бо працівники вірили, що через старанну роботу вони не просто здобувають хліба насущного, а догоджають Богові, який доручив їм ту справу. На жаль, православна церква й досі тримається небіблійної думки про дві категорії християн: служителів церкви та мирян, і відповідно, вважає плідну працю, ведення бізнесу, створення нових технологій не такою богоугодною діяльністю, як читання літургії, богослужіння в церкві, пости, молитви, чернечи подвиги тощо. Як результат, ми бачимо, що православні країни відстають у економічному розвитку, у порівнянні з країнами протестантської трудової етики.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *