12 червня. Спокій у Бозі (Євр.4)
У цьому випуску від 12 червня – Послання до Євреїв, розділ 4. Ісус Христос єдиний, хто дає спокій незалежно від обставин.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Спокій у Бозі
У четвертому розділі автор Послання до Євреїв пояснює значення спокою в Бозі. З прадавніх часів євреї святкували сьомий день тижня — суботу, не займаючись звичними справами, а згадуючи Бога Творця, який створив Всесвіт за шість днів і в сьомий спочив, як про це розповідається в першій книзі Біблії — Буття. Християни не святкують суботу, як давні євреї, і саме цей розділ пояснює чому.
Справа в тому, що суботство — є не лише щотижневим підтвердженням віри в Бога-Творця, але є також символом глибокого духовного спокою, впевненості людини, що її відносини з Богом є добрими та надійними. Про такий спокій казав Ісус, запрошуючи людей слідувати за Ним: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, — і Я заспокою вас! Візьміть Моє ярмо на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спокій своїм душам. Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий.» (Мт.11:28–30)
Коли людина приходить до Христа, Дух Святий перероджує її серце й наповнює його невиразним спокоєм навіть під час буревійних обставин, як про це писав Давид: «Хоча би взяв мене в облогу ворожий табір, моє серце не злякається. Навіть якщо підуть проти мене війною, то й тоді я не втрачатиму надії.» (Пс.27:3)
Ось такий спокій і є справжнім суботством, — наголошує автор Послання до Євреїв. Просте виконання старозавітної заповіді щодо суботи: не працювати, не ходити довгі відстані, не носити ваги тощо — не надало давнім євреям справжнього духовного спокою, бо він надається Христом.
Ісус раз і назавжди вирішив усі наші проблеми із Богом: омив наші гріхи Своєю кров’ю, послав Святого Духа, щоб воскресити для нового життя, відкрив вільний доступ до Творця, до «престолу благодаті», як автор Послання висловлюється тут у останніх рядках розділу. Отже, тримаймося Христа щирою вірою, слухаймо Його голос, підкоряймося Йому й облишмо всі тривоги та страхи щодо нинішнього та майбутнього, бо Ісус є нашим вічним спокоєм.
