У цьому випуску від 26 листопада читаємо Євангелію від Івана, розділ 18. Арешт Ісуса і суд.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Я записав усе Перше послання апостола Павла до Коринтян в одному mp3 аудіофайлі. Це видання незвичайне тим, що в ньому немає поділу на розділи. Ви будете слухати все послання як єдине ціле, саме як його слухали коринтяни. Завантажте або слухайте онлайн на моєму вебсайті
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Розділ починається арештом Ісуса. Спочатку його привели до тестя чинного первосвященика Кайяфи на ім’я Анна. Анна був первосвящеником в минулому, від 6 до 15 років першого століття. Його чотири сини теж займали місце первосвящеників, а Кайяфа був його зятем. Вже сам цей факт проливає деяке світло на стан речей навколо храму. Сім’я Анни була незліченно багата і всі її члени поступово пробилися вгору шляхом інтриг та хабарів. На цей момент, не займаючи офіційних постів, Анна керував з-за лаштунків.
Анна і його сім’я заробляли гроши через храмову торгівлю. Кожна жертва, що приносилась у Храмі, мала бути без плям та вад. Спеціальні інспектори перевіряли, чи це так насправді. Якщо тварину купували поза Храмом, можна було з упевненістю сказати, що інспектори виявлять якийсь недолік. Після чого небораку відправляли до лавок Храму, де він міг купити для себе вже перевірену тварину, що не мала вад. Така система здається зручною, якби не одна обставина. Уільям Барклі пише, що поза стінами Храму пару голубів можна було купити за 4 монети, а всередині – за 75. Все це було справжнім грабіжництвом. Народ влучно охрестив храмові лавки “базаром Анни”. Самі юдеї ненавиділи родину Анни. Навіть у Талмуді залишились слова: “Горе дому Анни!.. Вони – первосвященики, їхні сини – скарбники, їхні зяті – охоронці Храму, їхні слуги б’ють народ палицями”. Анна давно ненавидів Ісуса, адже той посягнув його бізнес! Він розігнав його торговців, спричинив великі збитки.
Ще на одну деталь зверну вашу увагу. Після суду первосвященника, Ісуса повели до Пилата, але юдеї не стали заходити всередину приміщення, де знаходилася резиденція римського прокуратора. “Щоб не опоганитися”, – зауважує апостол Іван. З точки зору юдеїв, язичники і їх приміщення були “нечисті”, і якби вони зайшли всередину, то опоганилися б й не змогли приймати участь у святі Пасхи. Це ще одна разюча ознака релігійного лицемірства: вони влаштували неправий суд, вбивали невинну людину, але при цьому, їх сумління не дозволяло їм зайти під один дах з язичником.
Це щось подібно до того, як сумління російських християн судить їх за вживання алкоголю чи куріння, але не переймається навіть вбивством українських братів, не кажучи вже про підтримку Путіна. За те сумління їх не засуджує.