WSJ: Плани Черчилля для України

Джерело
Волтер Рассел Мід, 10 червня 2024

План України зробити себе незамінною

У той час, як Путін намагається здобути перемогу, Київ бере сторінку з підручника Черчилля.

Під час довгої подорожі від молдовського кордону через Одесу до Києва, Харкова і назад я почув, що українці мають намір воювати далі. Це не завжди тому, що вони люблять президента Володимира Зеленського, довіряють своїм генералам або бачать шлях до перемоги. Суть в Україні полягає в тому, що вони повинні продовжувати воювати, тому що Володимир Путін не дає їм вибору.

Пан Путін не шукає компромісу, кажуть вони. Мова не йде про перенесення прикордонних постів на кілька миль на захід. Він вірить, що йому потрібна вся чи майже вся Україна, і він не зупиниться, поки її не отримає.

Що ще гірше, кажуть вони, пан Путін не лише хоче підняти російський прапор над країною та перерозподілити її багатства улюбленим олігархам. Він хоче знищити українську національність, маргіналізувати мову та культуру, встановити в країні тоталітарне правління та залучити Україну до свого проекту відбудови Російської імперії.

«Коли він нас завоює, — каже молодий український співробітник неурядової організації, — він забере нас у свою рабську армію, щоб ми продовжували гнати на захід».

Мій молодий друг в основному правий. Пан Путін не хоче Україну як трофей. Він хоче це як базу — демографічну, економічну, географічну — для подальшого розширення.

Але якщо Україна не може дозволити собі припинити війну, який план перемоги? Минулого року українці та їхні прихильники вірили, що краща західна зброя дасть Україні домінування на полі бою, тоді як західні економічні санкції призведуть економіку Росії до краху.

План провалився. Контрнаступ призвів до значних втрат з українського боку, не компенсувавши невдачі для Москви, а російська економіка поки що пережила санкції Заходу. Україна опинилася у пастці війни на виснаження з більшою та багатшою країною, і пан Путін вважає, що може здобути перемогу.

Отже, який план Б для України? В Україні про це не так багато почуєш, але якщо подивитись на дії країни, то здається, що новий план ведення війни формується. Це мало чим відрізняється від плану Б Вінстона Черчилля після нищівної перемоги Німеччини в бліцкригу в 1940 році. Британія, як Черчилль сказав світові, продовжуватиме битися всім, що має, доки «у Божий добрий час Новий Світ, з усією своєю силою та могутністю, крокує на допомогу та звільнення Старих».

Черчилль не очікував порятунку Америки через жалість чи принципи. Йому було що запропонувати, і він мав погрози. Черчілль нагададував Франкліну Д. Рузвельту, що якийсь майбутній британський прем’єр-міністр — сам Черчилль ніколи б не подумав про це — може передати британський флот Гітлеру, щоб отримати кращі умови для переможеного та голодуючого острова. Черчілль знав, що Рузвельт не міг цього допустити, і він не без підстав вірив, що посилення зарозумілості й агресії держав Осі зрештою змусить Америку повноцінно брати участь у війні.

Пан Зеленський, схоже, розробляє подібний план. Україна прагне зробити себе незамінною для Заходу та США, не лише як географічний бар’єр для російської експансії, але й із можливостями, які роблять країну цінною заради неї самої. Я відвідав майстерні, де Україна розробляє передові бойові технології. Український спецназ бере участь у місіях проти російських та підтримуваних Росією сил у Сирії та Африці. Кіберпотенціал України є значним і зростає. Небагато країн зрівняються з Україною за здатністю розуміти Росію та розвивати всередині неї розвідувальну мережу.

Україна робить ставку на те, що зі зростанням цих можливостей і поглибленням протистояння між віссю ревізіоністів Китай-Росія-Іран-Північна Корея та Заходом відбуватимуться дві речі: здатність України протистояти Росії зростатиме, а союзники України робитимуть те, що вони повинні утримати цей цінний актив від потрапляння в руки пана Путіна.

Черчілль і Рузвельт також використовували розумне фінансування, щоб забезпечити надходження допомоги до Британії достатньо швидко, щоб мати значення. Україна може зробити щось подібне. Вона могла би, наприклад, випустити облігації, забезпечені вартістю майбутніх ресурсів нафти та газу з Чорного моря. Країни (включаючи, можливо, США за президента Трампа) були б більш готовими до фінансування, якби бачили певну цінність. Крім того, оскільки ці облігації будуть марними, якщо Україна не виграє війну і не зможе використовувати ресурси Чорного моря, у деяких країнах для перемоги України буде сильніша політична сила.

Якось я запитав одного зі своїх стажерів, чи зрозумів він, у чому полягає його робота. «Стати для вас незамінним — сказав він. Якщо ви повинні мати мене, ви знайдете гроші, щоб утримувати мене». Це була розумний хлопець, і він досяг великих речей. Пан Зеленський, схоже, засвоює той самий урок. Будемо сподіватися, що він досягне успіху.