Щоденне читання Нового Заповіту, Псалтиря та Притч Соломона у перекладі Рафаїла Турконяка.
У 10-му розділі Послання до Римлян Апостол Павло пише, що Бог не покинув єврейський народ й пропонує йому спасіння через віру у Христа.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Це другий розділ, присвячений долі Ізраїля. На початку попереднього, 9-го, ми почули дуже сильні слова Апостола Павла про його ставлення до співвітчизників. Він готовий сам бути відлученим від Христа задля того, щоб євреї навернулись до свого Месії, Ісуса. Бути відлученим від Христа – є найстрашніше, що можна уявити для людської долі. Це значить на усю вічність залишитися у темряві аду, без будь-якої надії по віки-віків. Любов Павла до ізраїльтян така сильна, що якби була можливість помінятись місцями: єврейський народ був спасеним, а Апостол загинув, він радо зробив би те.
Слова Павла та історичні свідоцтва є підставою вважати, що євреї, здебільшого, відкинули свого Месію. Хоча перші церкви були створені з юдеїв, лише невелика частина народу стала послідовниками Ісуса Христа. Павло розмірковує щодо долі єврейського народу та його майбутнє. Деяким здавалося, що Господь відкинув юдеїв навіки й ніколи не матиме справи із єврейським народом. Апостол не дає нам підстави так думати. Дійсно, Господь дивиться на серце, і Його не вражають зовнішні церемонії, такі як обрізання, жертвоприношення, якщо людина не любить Його серцем. Тому й пророки задовго до Христа попереджали юдеїв, що Бог очікує від них щирої віри, а не зовнішнього благочестя. На жаль, ті не послухали пророків й зосередилися саме на зовнішній стороні релігії, найдосконалішими у чому були фарисеї. Ми пам’ятаємо, як суворо засуджував Ісус фарисейство. Він цитував пророка Ісаю: “Цей народ наближається до Мене своїми устами, і своїм язиком вшановує Мене, тоді як своїм серцем далекий від Мене, їхня пошана щодо Мене — це завчений людський припис.” (Іс.29:13). Єврей, який лише зовні виконує Божий закон – не виконує його взагалі, його тілесна належність до нащадків Авраама нічого не значить. А ось, язичник, який серцем любить Бога і шанує Його і зовні, і всередині – той є справжнім нащадком Авраама. “Тому що не той юдей, хто є ним з вигляду, і не те обрізання, що є назовні, на тілі. Але той юдей, хто всередині такий; і те обрізання, що є в серці за Духом, а не за буквою”, – читали ми у 2-му розділі Послання до Римлян. Приєднання язичників до Божого народу стало можливим завдяки жертві Божого Сина за гріхи усіх людей, не лише за гріхи євреїв. Ісус казав про це так: “Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир.” (Ів.10:16). Божий народ складається з людей будь-якого походження, євреїв та язичників, які почули Божий заклик і пішли за Христом. Те, що більшість юдеїв не повірили Христові не значить, що Бог відкинув весь єврейський народ. Тому Павло продовжує молитися за Ізраїль з вірою, що Бог спасе, принаймні, частину Ізраїлю.
Podcast: Download (Duration: 0:01 — 16.4KB) | Embed
Подписаться: Email | RSS | Подписаться на "Американский эксперимент"