У цьому випуску від 18 червня читаємо 9 розділ Послання до Євреїв. Богослужіння Старого Завіту було прообразом спасіння людства Ісусом Христом.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
У цьому розділі автор нагадує устрій переносного храму, який євреї мали в пустелі мандруючи до обіцяної землі Ханаана. Цей храм, фактично, був наметом, і так і називався «Наметом Свідчення» і розподілявся на дві частини: т.з. Святе і Святе Святих. Храм-намет мав огорожу із вовняних завіс, яка собою створювала Зовнішній Двір намету.
На цьому Дворі, попереду входу до намету, розташовувався великий мідяний жертовник, на якому спалювалися жертовні тварини. Далі, між наметом і жертовником — великий мідяний умивальник. Входячи до намету, священник потрапляв до Святого — першого відділення намету. Там були встановлені стіл із 12 хлібинами (за числом племен ізраїльського народу), золоті світильник та невеликий вівтар для кадіння ладану. Але глибинне місце Намету — Святе Святих, або Найсвятіше, було закрите товстою завісою. Туди мав право заходити лише первосвященик один раз на рік у день Відкуплення, Йом Кіпур. Цей момент був кульмінацією богослужебного процесу. Він пророче передвіщав майбутній прихід Месії, що принесе самого себе в жертву і проллє власну кров для очищення гріхів усього людства.
Ось чому, напередодні розп’яття, Ісус під час вечері з учнями, узяв чашу з вином і назвав її кров’ю Нового Завіту, указуючи на значення Його смерті на хресті. Завдяки очищенню від гріхів кров’ю Христа, ми отримали можливість укласти нову угоду, новий завіт миру із Творцем. «Отче небесний, — молимося ми, — я звертаюсь до Тебе не тому, що я такий невинний, бо насправді я невигойно зіпсований і вельми грішний. Але Твій Син — мій Господь Ісус Христос — пролив Свою кров за мої гріхи й очистив мене. На підставі Його жертви, прийми й мене, як Твою дитину у Твоє царство.»