У цьому випуску від 22 травня читаємо Послання апостола Павла до филип’ян, розділ 3. Злочинці відомі своєю високою самооцінкою й виправдовують себе. Чим має виправдовуватися християнин?
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Сучасна людина не дуже переймається таким поняттям, як праведність. Їй здається, що це є суто релігійна ідея, яка має мало спільного із реальним життям. А між тим, апостол Павло постійно наголошує на нагальному значенні праведності. Він вживає грецьке слово δικαιοσύνη (дікайосюне), яке в грецьких класиків має значення справедливість та законність. А кожній особі потрібно вважати себе достойною людиною, справедливою та правою. Неможливо жити з усвідомленням, що ти є негідний мерзотник, ладний на будь-яку ницість. Отже, кожна людина, релігійна чи нерелігійна, у своїй душі виправдовує свою поведінку тим чи іншим чином. Заслуговує на увагу дослідження професора Університету штату Флорида Роя Баумейстера (доктора психології) серед ув’язнених, які створили тяжкий злочин. Дослідження виявило, що єдиною рисою, притаманною майже всім таким злочинцям, є висока самооцінка. Тобто, у своєму серці, вбивці та ґвалтівники, вважали себе гідними людьми, виправдовуючи свої злочини тим, чи іншим способом. Користуючись словами апостола Павла, вони вважали себе δικαιοσύνη (дікайосюне) — справедливими та праведними. Не обов’язково бути злочинцем, щоб виправдовувати себе на той кшталт. Мільйони росіян, які не протестують проти злочинної агресії, теж постійно зайняті процесом самовиправдання. І будьте певні, вони знаходять підстави вірити у власну праведність, незважаючи на боязкість та мовчазну підтримку злочину. Залишаюсь у здоровому глузді ми назвемо таку «праведність» нонсенсом, або краще, як апостол Павло, сміттям.
Не варто зваблюватися, думаючи, що така «сміттєва», брудна праведність властива лише злочинцям чи пасивним росіянам. Цей психологічний процес відбувається в серці кожного з нас: на якій підставі ми вважаємо себе гідними людьми? Апостол Павло переконує, що є єдина найрозумніша підстава — виправдання в Христі Ісусі. Незважаючи на власні великі релігійні досягнення, які піднесли б його на релігійний олімп, апостол, навіть, не дивиться на них, як на щось варте уваги. Та навіть більше, якщо його власні чесноти відволікають його погляд від Ісуса Христа, то вони спричиняють шкоду, бо головне в житті людей є пізнання Господа Ісуса Христа й розуміння того, що без Його милосердя, жертви за нас на хресті, ми нічого не були б варті, і закінчили своє життя, як нерозумні тварини.
Тому можна зрозуміти тверду безкомпромісну позицію Павла до релігійних вчителів, які відвертали увагу филипійців від Христа, нав’язуючи їм фальшиві ідеї про виправдання перед Богом через виконання релігійних юдейських ритуалів на кшталт обрізання. Він, навіть, охрещує їх собаками, а урочистий ритуал обрізання називає замість належного грецького слова περιτομή (перітоме), словом κατατομή (кататоме) — понівеченням, каліцтвом. Справа в тому, що самі євреї зазвичай називали язичників собаками, вважали їх нечистими тваринами, і Павло пригощає юдаїстів їхніми ж стравами.