У цьому випуску від 20 травня читаємо Послання апостола Павла до филип’ян, розділ 1. З церквою у Филипах у Павла були найкращі стосунки серед всіх церков.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Під час своєї другої місіонерської подорожі Павло відвідав Филипи. Там декілька людей довірилися Христу, як своєму Спасителю. Серед них нам відомі бізнесвумен Лідія та її сім’я, а також филипійський в’язничний сторож і його сім’я (Дії 16:14–34). Незабаром після візиту Павла у Филипах була заснована місцева церква. Вона різноманітно й багато допомагала апостолу, тому це послання було написано, щоб відзначити їхню допомогу, а також навзаєм допомогти їм у духовному зростанні в Бозі.
Павло був ув’язнений, коли писав до Филип’ян. Але не існує єдиної думки, де саме він перебував. Більшість біблеїстів вважає, що в Римі; деякі припускають, що в Кесарії; а інші вважають тим місцем Ефес. Якщо Павло знаходився в римському ув’язненні, тоді датою написання буде 61 або 62 роки нашої ери.
Коли филипійські віруючі почули про ув’язнення Павла, вони послали служити йому Епафродита, який, можливо, був їхнім пастором. Епафродит приніс Павлові грошову допомогу. Ще двічі: коли Павло був у Фессалоніках, й один раз, коли він був у Коринті (Флп. 4:15–16; пор. 2 Кор. 11:9) — святі служили його потребам. Здається, що церква у Филипах була єдиною, від якої Павло згодився отримувати допомогу. В інших випадках він працював і забезпечував себе та служіння сам. Коли Епафродит був разом із Павлом, він настільки захворів, що ледь не помер (Флп. 2:27). Після одужання він відніс павлового листа до Филип.