У цьому випуску від 18 березня читаємо Псалтир, 31-32. Роздуми Дмитра Бінцаровського про героїзм.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Продовжуємо читати псалми Давида. Давид — улюблений герой Ізраїля, одна з найвидатніших осіб на сторінках Біблії. Таж особа Давида суперечлива. З одного боку він — герой, що переміг Голіафа, сміливий цар-полководець, що об’єднав народ, захистив його від зовнішніх ворогів. Натхненний поет, створивший шедеври Псалтиря, якими захоплюються люди впродовж тисяч років в усіх народах. З іншого — він грішна людина, яка підступно зрадила друга, влаштувала його вбивство. Ця сторона Давида дуже обурювала, наприклад, Шевченка, який у гніві зневажливо зобразив Давида в поемі «Кавказ».
Справа в тому, що із часів Едема, з моменту гріхопадіння Адама та Єви, кожна людина є сумішшю добра та зла. Тому, коли ми оцінюємо життя людей, ми зважаємо на те, що більше принесла та, чи інша особа у світ: добра чи зла. Наш світ став краще завдяки тій людині, чи було б краще, якби вона взагалі не народжувалась на землі? Очевидно, що світ був би краще, якби такі люди, як Володимир Путін чи Володимир Ленін, взагалі не існували. Днями на моїй фейсбуковій стрічці з’явився жартівливий мем: «14 березня 1883 року Карл Маркс зробив найважливіший внесок у розвиток людства. Він вмер». Люди почали коментувати, що було б добре, якби він вмер раніше. Так, ідеї Маркса спричинили стільки зла людству, що краще було б, якби він взагалі не народився на світ.
На щастя, подібних злодіїв не дуже багато. Більшість людей все ж приносить більше добра, ніж зла в наш світ. Ми вдячні за них Богові. Особливо ми вдячні за героїв — тих, хто ризикував собою, хто служив іншим самовіддано. Незважаючи на те, що й вони були не без гріха. Але все одно — вони герої, і завдяки ним наш світ став краще. Стосовно того ж Давида і Тараса Шевченка, останній обурювався його гріхами, але водночас захоплювався його псалмами.
Важливими думками на цю тему поділився Dmytro Bintsarovskyi у фейсбуці:
«Українське «героям слава» актуальне для світу. Крім усього іншого, це гасло проти тріумфу посередності, моральної зрівнялівки.
В Амстердамському музеї слова «герої опору» (проти нацизму) замінили словами «люди опору». Мовляв, це такі ж люди, як ми, не треба їх ідеалізувати.
У Польщі вчергове шукають плями в біографії головного національного героя, провідника антикомуністичного опору.
Улюблене заняття багатьох істориків в усіх країнах — ламати міфи про героїв, «деконструювати».
Але герої — не святі й не безгрішні. Герой — це не той, хто позбавлений прихованого зла, а в кого вистачає духу протистати злу торжествуючому, явному, безсоромному, кричущому.
Тому героїзація відбувається там, де зло постає у своїй жахливій силі.
Десь можна навіть позаздрити країнам, які відмовляються від своїх героїв. Вони це роблять, бо не стикаються зі злом нелюдським і страхітливим, і вже не відчувають такої небезпеки. Україна не може собі цього дозволити.»