У цьому випуску від 18 лютого читаємо Дії апостолів, розділ 13. Проконсул Кіпру Сергій Павло стає християнином.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Критичне ставлення до влади не значить, що церква завжди в опозиції до неї. Так, як підкреслював Дітріх Бонгьоффер, церква має обов’язок нагадувати представникам влади про їхні обов’язки і відповідальність перед Богом, якому вони є слугами, і у разі потреби, викривати зловживання владою. Але, з іншого боку, керівники та старші, які добре керують, заслуговують на подвійну пошану, отже й Лука хвалить проконсула Сергія Павла, називаючи його розумною людиною, яка шукає істину. Що нам відомо про Сергія Павла з небіблійних джерел?
Як це часто буває, критики Біблії кинулися шукати помилки і в цьому тексті Луки, посилаючись на історика Страбона (64 до н.е.-24), що описував Кіпр, як провінцію, що очолювалася прокураторами, призначеними римськими імператорами, на відміну від проконсулів, що керували територіями у віданні Сенату. Однак римський консул та історик Діон Кассій, який жив після Страбона, уточнив, що кесарь Август у 22 р. н.е., тобто за 20 років до апостола Павла, передав Кіпр під юрисдикцію Сенату, отже Лука знову довів, що він є джерелом, заслуговуючим довіри.
Про самого Сергія Павла залишились уривчасті відомості. У 1887 році в Римі було знайдено межовий камінь Клавдія зі згадкою про Сергія. На ньому написано про призначення у 47 р. н.е. кураторів берегів і русла річки Тибр, одним із яких був Сергій Павло. Оскільки апостол Павло відвідав Кіпр у першій половині 40-х років, то вважається, що Сергій після трьохрічного терміну, повернувся до Риму, де був призначений куратором Тибра. Інший напис зі згадкою Сергія Павла був виявлений на Кіпрі, де він і виконував обов’язки проконсула.
Заслуговує на нашу увагу те, що Лука в цьому розділі вперше називає Савла Павлом: «Але Савло, він же Павло…» (13:9). Як громадянин Рима, Савло, певно, мав ще й римське ім’я на додаток до свого єврейського імені. Ймовірніше за все, «Павло» й було цим римським ім’ям, але ось, християнський письменник та теолог Єронім (340–420) припустив, що Савла було перейменовано на Павла саме після навернення в християнство Сергія Павла: Бо як Сципіон прийняв для себе ім’я Африкан, коли Африка була підкорена… так і Савло, який був посланий проповідувати народам, здобув для церкви проконсула Сергія Павла, і сам назвався Павлом на ознаменування тієї перемоги. На мій погляд, Єронім створив ефектну легенду, але це вже не так важливо.