У цьому випуску від 17 лютого читаємо Дії апостолів, розділ 12. Божий ангел звільняє Петра з в’язниці, а розлюченого Ірода з’їдають черви.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
12 розділ пропонує нам ще один приклад того, як Господь та церква розглядають земну владу. Коли земні володарі починають перешкоджати Божій справі, то ангели й люди чинять їй спротив. Ми дізнаємося про те, що Божий ангел влаштовує втечу апостола Петра із-під варти. Як ми бачимо, під час переслідувань апостоли переходять на режим конспірації. Небагато хто знає, де вони є і ніде не залишаються надовго. Після втечі з в’язниці, Петро коротко відвідує церковне зібрання і йде на конспіративну квартиру. Мені це нагадує діяльність братів, керівників церков, під час переслідування християн у СРСР.
Усе це є ніщо інше, як громадянська непокора — форма протесту проти зловживань влади. Українські християни, як справжні протестанти, брали активну участь у майданах Помаранчевої революції та Революції гідності саме тому, що вони є продовженням традиції мирного законного протесту. Зверніть увагу на те, що надприродне звільнення Петра з-за ґрат призвело до того, що розлючений Ірод наказав стратити вартових. Рафаїл Турконяк у 19 вірші літерально перекладає грецьке слово ἀπάγω — відводити. Але зміст цього вислову цілком зрозумілий, і це ми бачимо в численних перекладах, починаючи з Куліша. Іван Огієнко надає такий переклад цього вірша: «А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити.» Здається, нібито невинні вартові постраждали через втечу Петра із в’язниці. Їхні родичі могли б докоряти апостолові: «Через тебе наші батьки та сини втратили життя!» Щось подібне казали російські євангельські християни після Майданів українцям: «Ваші майдани збентежили нашу владу й тепер на нас дивляться з підозрою, як на революціонерів!» Ну так, якщо хтось іде служити Іродові, він має пам’ятати, що така служба може закінчитися жалюгідно. Краще триматися якомога далі від Іродів.
Лука завершує розділ шедевральним контрастом. З одного боку, він яскраво змальовує ганебну загибель Ірода Агриппи, якого з’їдають черви, а з іншого — оспівує переможну ходу Євангелії. Іроди мруть, а Боже Слово живе вічно!