У цьому випуску від 21 січня читаємо Євангелію від Луки, розділ 15. Класичний приклад справжнього покаяння.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Притча про блудного сина теж є одна з найвідоміших у світі притч Христа. Вона дуже радикальна за змістом, як і майже вся наука Ісуса Христа. У ті часи діти успадковували майно свого батька лише після його смерті. Отже, молодший син, зажадавший своєї частки майна, фактично заявив батькові: «Краще б ти вже вмер, щоби я міг уже зараз скористуватися своєю частиною спадщини». Це — велика особиста образа на додаток до дурного витрачання грошей. Та батько простив своєму синові навіть таку кривду. Але сталося це не раніше, як молодший син відчув на собі наслідки власних рішень. Розтринькавши свої гроші, він опинився в дуже скрутному становищі: бідний, голодний та принижений. Уявіть собі єврея, якого відправили пасти свиней — нечистих тварин згідно з законом Мойсея. Він ладний був копирсатися у свинячих помиях, аби лише вгамувати свій голод. Зверніть увагу на те, що батько нічого не робив, щоб пом’якшити скрутне становище сина на чужині. Не надсилав йому гроші, не відправляв до нього слуг. Юнак мав переконатися із власного досвіду, що лише його дурні рішення занурили його в злидні. Саме ці злидні й примусили його отямитися, визнати свою вину й повернутися до батька.
Притча про блудного сина наводить нам класичний приклад справжнього покаяння.
По-перше, людина визнає, що проблеми, у яких вона опинилася — не через інших людей, не через уявну байдужість Бога, а через її власні вчинки. «Я згрішив перед небом і перед тобою,» — каже батькові син.
По-друге, людина згодна терпіти наслідки своїх гріхів і більше не претендує на привілеї, чи високий статус, а погоджується на будь-які умови, щоб отримати прощення. «Я вже не гідний зватися сином твоїм!» — каже батькові блудний син. Але той приймає його знову, як свого сина.
Ми розуміємо, що ця притча про ставлення небесного Отця до нас, блудних дітей. Коли Бог бачить, що ми щиро розкаялися в гріхах, визнаємо власні провини, не звинувачуючи обставини, інших людей, батьків, самого Бога, Він підносить нас до високого стану Його дітей.