У цьому випуску від 20 січня читаємо Псалми 9 і 10. Коментар на основі тексту Йорама Хазоні, Президента Інституту Герцля в Єрусалимі на тему націоналізму.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Нас, українців, росіяни та західні діячі лівого толку (соціалісти, американські демократи, зелені) звинувачують у націоналізмі, ніби це щось погане.
Сьогодні у якості коментаря, я хочу прочитати текст Йорама Хазоні, автора книги «Чеснота націоналізму», який він приготував для Університету Прегера. Текст був написаний ще у 2018 році, але час лише підтвердив актуальність теми.
“Великобританія голосує за вихід з Європейського Союзу. Сполучені Штати обирають президента, який каже, що ставитиме «Америку на перше місце».
У всьому світі націоналізм перемагає на виборах. Багато хто бачить це націоналістичне відродження, як велику небезпеку нашого часу, побоюючись, що націоналізм поверне нас у більш примітивне та расистське минуле.
Але не так давно такі великі політичні діячі, як Вудро Вільсон і Тедді Рузвельт, Давид Бен-Гуріон і Махатма Ганді, Рональд Рейган і Маргарет Тетчер, сповідували те, що я називаю чеснотою націоналізму.
Отже, що це за чеснота?
Націоналісти вірять, що справи у світі ідуть краще, коли нації вільні визначати власний незалежний курс, плекаючи свої традиції та переслідуючи свої інтереси без будь-якого втручання. Націоналізм – це не расизм. Усі нації внутрішньо різноманітні. І справа не в ізоляціонізмі. Націоналізм є протилежністю імперіалізму, або глобалізму, або транснаціоналізму, всі ці слова є різними назвами однієї спроби принести мир і процвітання світові шляхом об’єднання людства під єдиною політичною силою.
Отже, дискусія між націоналістами та глобалістами точиться щодо того, чи маємо ми прагнути до світу багатьох незалежних націй, чи до єдиної супердержави на кшталт прогресивної «Федерації» у фільмах «Зоряний шлях». Протягом останніх 30 років — після падіння Берлінської стіни та розпаду Радянського Союзу — ідея «єдиного світу» була домінуючою.
Сьогодні це змінюється. Можливо, не серед еліт, але серед звичайних громадян. Виявляється, багато людей досі вважають, що хороші кордони створюють хороших сусідів.
Не дивно, що люди бажають зберегти спосіб життя, який вони та їхні предки вибудовували століттями, спосіб життя, який вони вважають найкращим. Це людська природа, згідно якої, ми, по-перше, віддані нашій родині, потім якійсь більшій спільноті, як місто чи регіон і, нарешті, ми належимо до нації.
Давно було виявлено, що ключ до свободи людини полягає в тому, щоб будувати політичне життя на основі саме цих природних відносин між людьмиі. Доручивши прийняття рішень сім’ї, громаді та незалежній нації, ви створюєте середовище, де люди добровільно співпрацюють один з одним, разом створюють закони та виконують їх, разом захищаються від зовнішніх загроз. Єдина альтернатива такому типу політики, що базується на громаді та нації, це тоталітарне примушення до покори силою меча. У 20-му столітті комунізм і нацизм намагалися побудувати таку систему знищуючи незалежні нації світу.
Націоналізм стверджує, що кордони мають вирішальне значення: на кордоні повинні зупинятися амбіції кожної нації. Ця ідея вперше з’являється в Біблії, де Мойсей визначає кордони Ізраїлю і каже євреям, що вони будуть покарані, якщо будуть турбувати своїх сусідів.
Спираючись на Біблію, протестантська Реформація 16 століття зробила незалежну національну державу політичним наріжним каменем сучасного світу. Коли Генріх VIII заявив, що Англія більше не підкорятиметься диктату Риму, він став першим справжнім націоналістом Європи.
Невдовзі інші країни проголосили свою незалежність: голландці від Іспанії та Америка від Британії. Конкуренція між цими новими незалежними народами призвела до вибуху інновацій, що принесло безпрецедентний прогрес у науці, промисловості та уряді.
Протягом майже чотирьохсот років принцип національної незалежності служив основою для кращого, вільнішого світу. Але Перша та Друга світові війни все змінили. Травмовані цими катастрофічними конфліктами, багато хто тепер шукає розради в спрощеному наративі, який постійно повторюється, що «націоналізм спричинив дві світові війни та Голокост». Але це одна з найбільших неправд нашого часу. Адольф Гітлер не був націоналістом. Він був імперіалістом. Якби його амбіції обмежилися пануванням над німцями, французи, британці, [українці] та всі інші були б врятовані від світової війни.
На жаль, європейські еліти засвоїли неправильний урок, вважаючи, що незалежні країни за своєю суттю небезпечні. Краще, міркували вони, щоб усі країни жили під одним урядом.
У 1992 році це бачення породило Європейський Союз. Британський прем’єр-міністр Маргарет Тетчер ненавиділа цю ідею. Вона не хотіла, щоб бюрократи в Брюсселі приймали рішення за британців у Бірмінгемі. Але в утопічні 1990-ті Британія вважала, що краще відмовитися від Тетчер і піти за Брюсселем. Дух Маргарет Тетчер нагадав про себе під час голосування Британії за незалежність від Європи у червні 2016 року. Дональд Трамп торкнувся до того самого духу націоналізму п’ятьма місяцями пізніше, у листопаді 2016 року.
Націоналізм повертається. Якщо ви дбаєте про свободу, вам слід сподіватися, що це вдасться, – написав Йорам Хазоні, автор книги «Чеснота націоналізму».
А тепер послухаємо Біблію, книгу, яка “зробила незалежну національну державу політичним наріжним каменем сучасного світу”.