У цьому випуску від 27 листопада читаємо Євангелію від Івана, розділ 19. Ісус перед судом Понтія Пилата, римського прокуратора Юдеї, який проти свого бажання ухвалює смертний вирок Христу.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Я записав усе Перше послання апостола Павла до Коринтян в одному mp3 аудіофайлі. Це видання незвичайне тим, що в ньому немає поділу на розділи. Ви будете слухати все послання як єдине ціле, саме як його слухали коринтяни. Завантажте або слухайте онлайн на моєму вебсайті
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Кожен із євангелістів звертає увагу на ті чи інші важливі з його погляду подробиці, описуючи суд Ісуса, Його смерть і воскресіння. Іван доповнює факти, які є у інших євангелістів. Тільки він повідомляє про допит у Анни і розповідає набагато детальніше про зустріч Ісуса з Пилатом. З іншого боку, Іван нічого не пише про розгляд “справи” в синедріоні, де Христа звинуватили в богозневазі.
Оскільки синедріон не мав права засудити Ісуса до страти, справу передали на розгляд римському прокуратору Юдеї Понтію Пилату, який обіймав цю посаду з 26 по 36 рр. від Р.Х. Зазвичай прокуратор жив у Кесарії, але у дні великих юдейських свят перебирався до Єрусалиму – у разі народного обурення чи заколоту. Свято Пасхи у цьому відношенні було особливо небезпечним часом – через напруження емоцій, які опановували юдеями при святкуванні свого звільнення з єгипетського рабства та очікування Месії, який мав, за їх переконанням, звільнити Юдею від римського панування.
Пилат виявився слабким лідером, яким легко маніпулювали досвідчені інтригані з юдейської верхівки. Пилат дійшов висновку, що жодне звинувачення, зведене на Ісуса, не відповідає дійсності. Все, що мав зробити прокуратор – просто звільнити Христа. Замість того, він пустився на цілу низку компромісів, не бажаючи приймати на себе повноту відповідальності.
Перш за все, дізнавшись, що Ісус з Галилеї, прокуратов послав Його до Ірода (Лк. 23:6-7). Потім він спробував апелювати до натовпу, сподіваючись перехитрити первосвящеників і старійшин. Знаючи про популярність Ісуса, він подумав, що народ віддасть перевагу Йому понад Вараввою. Але старшини зуміли вмовити народ, щоб Пилат відпустив Варавву, звинуваченого у вбивстві і заколоті. Тоді Пилат звелів бичувати Ісуса. Екзекуція чинилась батогом, увінчаним на кінцях шматочками металу та гострих кісток. Таке покарання бувало закінчувалося смертю катованого.
Це його розпорядження було ще одним компромісним ходом. Губернатор сподівався, що натовп задовольниться малою кров’ю. Це не допомогло.
Чому юдеї, звернулись до римського прокуратора у справі Ісуса? На той час вони були підпорядковані Риму. Маючи велику міру автономії у місцевих справах, вони не мали права карати смертю. Це так зване право меча ius gladii, що належало тільки Риму. Іноді, як, наприклад, у випадку зі Стефаном, юдеї творили самосуд, але за законом вони не мали права нікого страчувати. З цієї причини вони були змушені привести Ісуса до Пилата, щоб вимагати смерті Христа. Якби самі юдеї мали право страчувати злочинців, за вимогою Закону Мойсея, вони б мали забити Ісуса камінням. Закон говорить: “Хто проклинатиме Господнє ім’я, буде приречений на смерть. Уся громада неодмінно поб’є його камінням” Лев 24:16.
Але згідно з давніми пророцтвами, Месія мав постраждати на хресті. За тисячу років до цих подій Давид писав у 21 псалмі: “Мене обступили пси, зборище злочинців оточило Мене, – вони пробили мої руки й ноги… Вони ділять Мій одяг між собою, а щодо Мого плаща кидають жереб” (Пс.21:17,19).
Пророк Захарія за 400 років передбачив момент розп’яття, коли воїн пробив списом серце Ісуса: “А на рід Давида та на мешканців Єрусалима Я зіллю Дух милосердя і молитви – вони дивитимуться на Мене, – на Того, Кого прокололи, і голоситимуть, як оплакують улюбленого сина”. (Зах.12:10).
Сам Ісус попереджав учнів, що Він буде піднесений, тобто розіп’ятий, і тоді усіх приверне до Себе (Іван 12:32). Силкуючись довести, що Ісус не Месія, а шахрай, богохульник, юдейськи старшини, не помічаючи того, виконали пророцтво Старого Заповіту щодо Месії, і таким чином, довели, що Ісус і є тим Месією. Апостол Павло казав, якби вони розуміли, з Ким мають справу, “то не розіп’яли би Господа слави” (1Кор.2:8).
Ненависть до Христа часто призводить до втрати здорового глузду. Як Путін, в залежності від ситуації, постійно змінює пояснення, чому він розв’язав війну проти України, які його наміри, так і юдеї постійно лукавили та змінили свої звинувачення проти Ісуса перед Пилатом. Між собою після особистого допиту вони звинуватили Ісуса у богозневазі. Але вони добре знали, що Пилат не прийме до уваги таке звинувачення і скаже, що це їхня власна релігійна справа, і вони можуть вирішувати її без нього, але не карати смертю. Тож зрештою юдеї вдалися до звинувачення Ісуса в заколоті та політичному повстанні проти Риму. Вони звинуватили Христа в тому, що Той видає Себе за царя.
Уільям Барклі зауважує, що для того, щоб добитися вироку, юдеї зреклися всіх своїх принципів. Найжахливіше, що вони сказали того дня, було: “Немає у нас царя, крім кесаря”. Слово Самуїла до народу було: “Господь, Бог Цар ваш” 1Цар 12:12. Коли Гедеону запропонували правити народом, він відповів: “Ні я володітиму вами, ні мій син не володітиме вами: Господь нехай володітиме вами” Суд 8:23. Коли римляни захопили Палестину, вони переписали, щоб обкласти народ звичайним для інших земель податком. Юдеї ж збунтувалися, запевняючи, що тільки Бог їхній Цар, і тільки Його Одного вони шануватимуть. Тому, коли юдейські начальники і служителі сказали Пілату, що вони не мають царя, крім кесаря, це було різкою зміною наративу. Юдеї зреклися усіх своїх принципів заради вбивства Ісуса.
Зрозуміло, чому християни Єрусалиму 35 років по тому не підтримали повстання проти Риму, бо власне юдейське начальство було брехливим, жадібним, безпринциповим, безбожним – набагато гірше за римську владу.