У цьому випуску від 7 квітня читаємо Притчи Соломона, розділ 9. Коментар на основі уривку з роману Олдоса Хакслі “Контрапункт” про оману інтелектуального життя.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитися у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Притчи Соломона – це книга не знання, а мудрості. Для багатьох людей не зовсім зрозуміла різниця між знанням та мудрістю. Днями я натрапив на допис на ФБ від Айтан Гараманової, у якому вона наводить уривок з роману Олдоса Хакслі «Контрапункт» (1928). На мій погляд, наступні думки добре пояснюють цю різницю. Один із героїв роману розмірковує про життя. Ось, що він пише:
Тепер я розумію, що інтелектуальне життя — життя, присвячене ерудиції, науковій роботі,
філософії, естетиці, критиці, — полонить нас своєю легкістю. Складність реальної дійсності ми підмінюємо простою інтелектуальною схемою… Незрівнянно легше знати дуже багато з історії мистецтва і висловлювати глибокі думки в галузі метафізики та соціології, чим знати… дуже багато про своїх ближніх та підтримувати добрі стосунки з друзями і коханими, з дружиною та дітьми. Життя — штука набагато важча, ніж
санскрит, чи хімія, чи економіка. Інтелектуальне життя — це дитяча гра; ось чому люди інтелекту так легко стають дітьми, а потім ідіотами, а зрештою, як ясно показує політична та економічна історія останніх століть, — божевільними, людиногубцями та дикими
звірами… Бути інтелектуальним немовлям, або божевільним, або звіром набагато легше, ніж гармонійною дорослою людиною. Ось чому (залишаючи осторонь інші причини) такий великий попит на вищу освіту. Втеча в книги та університети схожа на втечу в шинки. Люди хочуть забути про те, як важко жити по-людськи в потворному сучасному світі, вони хочуть забути про те, які вони бездарні творці життя. Одні топлять свій біль у алкоголі, інші (і їх набагато більше) — у книгах та художньому дилетантизмі; одні шукають забуття в розпусті,
танцях, кіно, радіо, інші — у доповідях та в заняттях наукою заради науки. Книги та доповіді мають ту перевагу перед пияцтвом і блудом, що після їх не відчуваєш ні головного болю, ні того неприємного сумного почуття, яким супроводжується розпуста.”
Біблія наголошує на тому страх Господній є початком мудрості. Не просто деяка кількість знань, а повага до Божого слова, виконання Його заповідей навіть тоді, коли вони здаються не актуальними, застарілими. Мудра людина розуміє, що Творець краще знає людей, ніж вони самі себе, що Він оглядає всю вічність, минуле й майбутнє, тому краще знає, що людині на користь, а що ушкоджує її. Отже ми сприймаємо Боже Слово, як істину, а не перебуваємо у постійному т.з. “Пошуку істини”, який ніколи не завершується досягненням її.
Герой Олдоса Хакслі продовжує: “Мушу зізнатися… я вважав Пошуки Істини найвищим завданням людини, а шукачів — найблагороднішими людьми. Але за останній рік я почав розуміти, що ці горезвісні Пошуки Істини — така ж розвага, як решта, що це складний і витончений сурогат справжнього життя і що шукачі Істини стають у своєму роді такими ж дурними, інфантильними та зіпсованими, як і п’яниці, чисті естети, ділки та мисливці за насолодами.”