6 травня. Дух проти плоті (Гал.5)

У цьому випуску від 6 травня читаємо Послання апостола Павла до Галатів, розділ 5. Дух і плоть знаходяться у постійній ворожнечі одне до одного.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.

Річний план щоденного читання

Дивитись у YouTube

Попередні випуски

Транскрипт випуску

Уважний читач Послання до Галатів помітить, що апостол Павло постійно протиставляє тіло духові: «Тіло бажає протилежного духові, а дух — протилежного тілу». Складається враження, що наші тіла є причиною гріха та збочень. Але Ісус вчив, що, насправді, гріх виходить із людських душ, не з матеріальних тіл: «Зсередини, з людського серця виходять злі думки, розпуста, крадіжки, вбивства, перелюб, захланність, лукавство, обман, безсоромність, заздрість, богозневага, гордощі, безумство. Усе це зло зсередини виходить і людину опоганює!» (Мр.7:21–23). До речі, цей перелік гріхів частково збігається з переліком гріховних учинків, який наводить апостол Павло в цьому розділі. Отже, проблема не в м’язах та крові, а в нематеріяльній частині людської істоти, у душі, яку Біблія часто називає серцем.
Павло тут вживає грецьке слово σάρξ — тіло, яке англійські переклади Біблії, починаючи ще з видання Короля Якова часів Шекспіра, передають не словом body — тіло, а словом flesh — плоть, таким чином наголошуючи на тому, що боротьба ведеться не між тілом і духом, а між гріховною натурою людини й духовною природою, яка народжується згори, від Бога Святого Духа. До речі, сучасний переклад українською від 2019 року (УСП’19) вживає вираз «гріховна натура» для слова σάρξ. Це уточнення допомагає зрозуміти чому, навіть, ченці, що перебували десь у печерах єгипетських пустель та приборкували тіло постом та ланцюгами, не могли приборкати гріховні пожадання, бо вони йшли не від тіла, а з душі.

Павло робить ще одне протиставлення, навіть страшніше за перше: це протиставлення між спробами виправдатися перед Богом ділами і виправданням вірою в Христа. Ті, хто намагається оправдатися Законом, залишається без Христа! Це екстремальна заява, але вона цілковито логічна. Навіщо було б Христові вмирати такою страшною смертю, переносити такі пекельні страждання, якщо є можливість виправдатися перед Богом своїми добрими вчинками? У такому разі, якщо б то було можливо, Христос взагалі непотрібний, як, наприклад, Він наразі не потрібний тим юдеям, що сподіваються потрапити до раю завдяки своєму виконанню мойсеєвого закону. Саме таку єресь юдейські вчителі насаджували в галатійських церквах, наполягаючи на необхідності обрізання. Павло розумів, що ця єресь знищить церкву, утворивши її на юдейську секту на зразок фарисеїв, тому він із великим гнівом вигукнув: «О, якби обрізаними були ті, хто непокоїть вас!» Турконяк тут надає пом’якшений варіант грецького слова άποκόπτω — відсікати, відрубати, цілковито обрізати. Хоменко перекладає так цей 12-й вірш: «Коли б то вже зовсім покалічили себе ті, що заколот у вас зчиняють!» А Український Сучасний Переклад звучить ще радикальніше: «Хай ті, хто підбурюють вас, самі себе каструють на додаток до обрізання!»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *